Фейнберг Самуїл Євгенійович [14(26) .5.1890, Одеса, – 22.10.1962, Москва], радянський піаніст, педагог, композитор, заслуженого на діяча мистецтв РРФСР (1937). Закінчив Московську консерваторію по класу фортепіано у А. Б. Гольденвейзера (1911), одночасно вивчав композицію під керівництвом Н. С. Жіляєва. З 1912 багато концертував, був першим виконавцем багатьох творів С. С. Прокофьева, Н. Я. Мяськовського, А. Н. Александрова. Отримав популярність як інтерпретатор музики А. Н. Ськрябіна. Концертний репертуар Ф. був обширний, включав також класичну і романтичну музику, власного вигадування. Поєднував індивідуальність трактувань з точним втіленням авторського задуму, володів віртуозною технікою. У 1922–62 професор кафедри спеціального фортепіано Московської консерваторії, з 1936 завідувач кафедрою. Серед учнів – І. Н. Аптекарев, Н. П. Емельянова, Л. М. Зюзін, Ст До. Мержанов, Ст А. Натансон. У своїй композиторській творчості продовжував традиції Ськрябіна, Н. До. Метнера. Серед вигадувань – 3 концерти для фортепіано з оркестром, 12 фортепіанних сонат і др.; обробки для фортепіано органних творів І. С. Баха і ін., народних пісень, у тому числі чуваських. Державна премія СРСР (1946). Нагороджений орденом Леніна, 2 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Піанізм як мистецтво, 2 видавництва. М., 1969.
Літ.: Алексєєв Л., Про піаністічеських принципи С. Е. Фейнберга, в кн.: Майстри радянської піаністічеськой школи. Нариси, М., 1954.
