Газель (від араб.(арабський) газаль), невірно — газелла, вигляд монорімічеського ліричного вірша (зазвичай 5—12 бейтов-двустіший). Поширена в поезії Близького і Середнього Сходу і Південно-східної Азії. Як жанрова форма Р. виникла з народної ліричної пісні, ймовірно, в 7 ст і остаточно сформувалася до 13—14 вв.(століття) Римується лише 2-я місра (полустішие) кожного бейта, за винятком першого бейта (матла), де римуються обидві місри. Схема ріфмовки: аа, ba, са, da... У останньому бийте (макта) повинен згадуватися тахаллус (прізвисько-псевдонім) автора. Кожен бейт Р., як правило, містить закінчену думку і має як би самостійне значення. Видатні персидські, таджицькі поети (Сааді, Хафіз, Камаль, пізніше Джамі), а також узбецький (Алішер Навої), азербайджанський (Низами) і інші поети створили класичні зразки Г. Некоториє європейські поети, звертаючись до східної тематики, удавалися до формі Р. (І. Ст Гете, Ф. Боденштедт; у Росії — Ст Я. Брюсов).
Літ.: Бертельс Е. Е., Персидська поезія в Бухарі в Х столітті, М. — Л., 1935; Брагинський І. С., Про виникнення газелі в таджицькій і персидській літературі, «Радянське сходознавство», 1958 № 2; Мірзоєв А. М., Рудаки і розвиток газелі в X—XV вв.(століття), Сталінабад, 1958.
