Унанімізм [франц. unanimisme, від unanime (лат. unanimus) – одностайний], літературна течія у франц.(французький) літературі. Виникло в 1-м-коді десятилітті 20 ст і об'єднало Ж. Ромена (глава течії, автор маніфесту «Унанімістськие відчуття і поезія», 1905), Же. Дюамеля, Же. Р. Аркоса, Же. Шеневьера, Ш. Вільдрака, Л. Дюртена і ін. Оголосивши себе противниками символізму, всі вони прагнули до правдивого зображення дійсності, простоти стилю. Співчуваючи знедоленим, вони проповідували єднання народів, злиття людини з природою. Намагаючись повернути поезії ліричну безпосередність і конкретність, тяжіли до вільному віршу . Проте еклектизм поглядів, абстрактний гуманізм і містичний культ «одностайності» людських колективів, незалежно від класів і економічних умов, заважали їм стати на позиції реалізму.
Філософську основу В. склали соціологія Е. Дюркгейма, принципи філософії А. Берусопа, а також деякі положення амер.(американський) прагматизму. Літературним зразком В. була соціально-гуманістична поезія У. Уїтмена і Е. Верхарна. Течія В. було тісно пов'язано з творчим об'єднанням «Абатство», 1-у світову війну 1914–18 унанімісти засуджували з позицій пацифізму. Пізніше за їх дорогу розійшлися. Не дивлячись на ідеалізм і суперечність вихідних позицій, В. надав в пору свого виникнення позитивного вплив на розвиток франц.(французький) літератури.
Літ.: Історія французької літератури, т. 3, гл.(глав) 17, М., 1959: Cuisenier A., Jules Romains. L''unanimisme et les hommes de bonne volonte, P., 1969; Minot P., Maulnier Th., Mallet R., Hommagealamemoire de J. Romains..., P., 1973.
