Вільдрак (Vildrac) Шарль [псевдонім; сьогодення ім'я і прізвище Шарль Мессаже (Messager)] (р. 22.11.1882, Париж), французький письменник, критик. Засновник співдружності «Абатство» (1906—1907; див.(дивися) Унанімізм ). Бадьорість, доброта і роздум про суть життя — властивість його лірики (збірка «Образ і бачення», 1907); у унанімізмі Ст бачило засіб для затвердження співчуття знедоленим (збірка «Відкриття», 1912, русява.(російський) пер.(переведення) 1927). У народних характерах відкрив він мужність і духовне здоров'я (збірка «Книга любові», 1914). У «Піснях того, що зневірився» (1920) «... повних ніжній людяності і глибокому болю...» (Луначарський А. Ст, Собр. соч.(вигадування), т. 5, 1965, с. 436), поет прокляв імперіалістичну бійню і оплакував її жертви. Війна («Розповіді», 1926) і егоїстична гонитва за «щастям» (драма «Пароплав Тінеситі», 1919, русявий.(російський) пер.(переведення) 1936) показали Ст ілюзорність унанімістського прожектерства (п'єса «Мішель Оклер», 1921), невідворотність соціальної боротьби (повість «Демобілізовує», русявий.(російський) пер.(переведення) 1929), потворність ієрархічної влади (фарс «Садівник з Самоса», 1932, опублікований 1947), етична стійкість робітника (п'єса «Три місяці в'язниці», 1938, видана 1942). Входив до групи «Кларте», був близький Р. Роллану; захищав країну Рад в книзі «Нова Росія» (1937), в мови «СРСР і дитинство» (1945), в статті «П'ятдесят років» (1967). В період Опору Ст склав гімн Свободі («Париж 1943», русявий.(російський) пер.(переведення) 1968).
Соч.: Théâtre, v. 1—2, P., 1943—48; Lazare, P., 1945; Pages de journal, 1922—1966, P., 1968; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Теорія вільного вірша, [М.], 1920 (у співавторстві з Же. Дюамелем); Нова Росія, «Прапор», 1937 № 11; [Вірші], у кн.: Тінь дерев. Вірші зарубіжних поетів в пер.(переведення) І. Еренбурга, М., 1969.
Літ.: Луначарський А. Ст, Шарль Вільдрак, в його кн.: Собр. соч.(вигадування), т. 5, М., 1965; Павлов Л., Спогади Вільдрака, «Літературна газета», 1969, 22 янв.(січень), № 4; Bouquet G. et Menanteau P., Charles Vildrac [P., 1959] (є бібл.).
