Вілье де Ліль-Адан (Villiers de l’isle-adam) Пилип Огюст Матіас (7.11.1838, Сен-Брієк, Бретань, — 19.8.1889, Париж), граф, французький письменник. У 1858 опублікував збірку «Перші вірші». Відраза до буржуазії і бунтарські настрої в драмах «Моргана» (1866), «Бунт» (1870), в романі «Клер Ленуар» (1867) зближували Ст де Л. з паризькими комунарами. Залишившись в обложеному Парижі в 1871, друкував статті в пресі Комуни, вітаючи «народження нового століття». Поразка Комуни наклала на його творчість друк песимізму і містицизму. У драмах «Аксель» (ч. 1—2, 1872—86), «Нове світло» (постановка 1883), в романі «Єва майбутнього» (1886) і в кращих його творах — збірках «Жорстокі розповіді» (1883), «Нові жорстокі розповіді» (1888), «Надзвичайні історії» (1888) є сусідами сатиричний антибуржуазний гротеск і романтична апологія мрійництва. Блискучого сатиричного типа Трібули Бономе, самовдоволеного пошляка демагога і боягуза, змальований у ряді розповідей («Трібула Бономе», окрема збірка 1887), втілює зубожіння духовної культури буржуазного суспільства. У сатирі Ст де Л. смішне граничить із страшним; садистській жорстокості буржуа, його ворожнечі до добра, красі, мистецтву він здатний протиставити лише самотніх мрійників.
Соч.: Œuvres complètes, t. 1—11, P., 1914—31; Contes cruels et autres histoires [сост. і предісл.(передмова) Н. Рикової], Moscou, 1966; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Собр. соч.(вигадування), т. 1—3, М., 1911; Жорстокі розповіді, вступ. ст. Ст Я. Брюсова, М. [1909]; [Новели], у кн.: Французька новела 19 століть, [пер. з франц.(французький)], т. 2, М. — Л., 1959.
Літ.: Історія французької літератури, т. 3, М., 1959; Raitt A. W., Villiers de l''lsle-adam et le mouvement symboliste, P., [1965] (є бібл.)
