Травосіяння , обробіток однорічних і багатолітніх кормових трав на полях (польове Т.) або на природних сінокосах і пасовищах при їх корінному поліпшенні (лугове Т.). Інколи під Т. розуміють лише культуру багатолітніх кормових трав в польових сівозмінах, які тому називають травопольнимі.
Основна мета обробітку однорічних і багатолітніх трав — здобуття зелених кормів, використовуваних в натуральному вигляді на пасовищах, для зеленої підгодівлі, а також для приготування сіно, сінажу, силосу, трав'яної муки і ін. кормів. Т. дає тваринництву найбільш дешевий і повноцінний по поживності корм. Обробіток багатолітніх бобових трав і їх сумішей із злаковими травами покращує родючість грунту . Науково-теоретичне обгрунтування позитивного впливу періодичного обробітку суміші багатолітніх бобових і злакових трав на полях дало Ст Р. Вільямс . Т. сприяє поліпшенню структури і агрофізичних властивостей грунту (водопроникності, водоутримуючій здатності, аерації і ін.), зменшує засміченість посівів, підвищує врожайність оброблюваних після трав зернових, технічних і ін. культур, ефективно в боротьбі з шкідниками і хворобами з.-х.(сільськогосподарський) культур, особливо в зонах хлопкосеянія. У районах поливного землеробства обробіток люцерни або її сумішей із злаковою травою в сівозмінах запобігає засолення грунту, сприяє її розселенню. Основні райони Т. — нечорноземна зона РРФСР, Прибалтика, Білорусія, північно-західні райони України і північні райони чорноземної смуги. Багато однорічних і багатолітніх трав вперше введено в культуру в Росії (тимофіївка, житняк, волоснец і ін.). Проте до 1917 Т. не набуло великого поширення: площа під багатолітніми травами складала 1,4 млн. га , під однорічними — 0,6 млн. га . Розвиток Т. в СРСР почався з періоду колективізації. У 1950 площу багатолітніх трав складала 11,1 млн. га , однорічних, — 7,0 млн. га , в 1960 — 16,8 і 19,3 млн. га .
В 1961—65 допущено значне скорочення посівів багатолітніх (до 13,4 млн. га ) і однорічних (до 16,6 млн. га ) трав і необгрунтоване збільшення посівів кукурудзи, особливо в нечорноземній зоні. Березневий (1965) пленум ЦК КПРС і 24-й з'їзд КПРС (1971) в числі ін. заходів щодо підйому сільського господарства вказали на необхідність раціонального вживання Т. У зв'язку з розвитком тваринництва і зростанням потреби в кормах площа під багатолітніми травами в колгоспах і радгоспах збільшилася в 1970 до 21,7 млн. га , в 1974 — до 25,5 млн. га ; під однорічними склала 18 млн. гаї 16,1 млн. га .
В СРСР обробляється близько 80 видів і більше 700 сортів однорічних і багатолітніх кормових трав, що висіваються в чистому вигляді і в суміші (див. Травосмеси ).
В польових сівозмінах багатолітніми травами займають 2—3 поля; інколи трави висівають в окремому полі, на вивідній ділянці. У кормових, а також грунтозахисних сівозмінах багатолітнім травам відводять 2—3 і більш за поля. Однорічні трави частіше обробляють як проміжні культури (парозанімающие, поукосниє, пожнивні); у кормових, особливо пріфермських, сівозмінах їм виділяють 1—3 спеціальних поля. Середній урожаї сіна багатолітніх трав без зрошування — близько 20 ц з 1 га (у передових господарствах — 50—60 ц ), однорічних, — близько 17 ц з 1 га ; на зрошуваних землях — до 120 ц . При невисоких урожаях обробіток трав доцільний лише для боротьби з ерозією грунту на схилах, на відкритих степових і пустинних ділянках. Т. застосовується також при озелененні населених пунктів, залуженії стадіонів і аеродромів, зміцненні укосів (греблі, залізничні колії, шосейні дороги) і ін.
Найбільші площі однорічних і багатолітніх трав в 1972 — в США (21,7 млн. га ), Франції (4,8 млн. га ), Великобританії (2,3 млн. га ) ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) (690 тис. га ), ГДР(Німецька Демократична Республіка) (620 тис. га ), Данія (550 тис. га ).
Літ.: Вільямс Ст Р., Собр. соч.(вигадування), т. 6 — Грунтознавство. Землеробство з основами грунтознавства, М., 1951; Багатолітні трави в лугопастбіщних сівозмінах, М., 1951; Тарковський М. І., Багатолітні трави в польових сівозмінах, М. 1952; Лугопастбіщниє трави. [Сб. ст., М., 1966]: Однорічні кормові культури, М., 1967: Нерінг До., Люддекке Ф., Польові кормові культури, пер.(переведення) з йому.(німецький), М., 1974.
