Сіно, трава, скошена і висушена до вологості 15—17% і нижче; один з основних кормів для жуйних з.-х.(сільськогосподарський) тварин в стійловий період. Кормові достоїнства С. залежать від його ботанічного складу, місця зростання трави, часу і способу її прибирання, тривалості і умов зберігання. По ботанічному складу С. буває боб, злакове, різнотравне, злакове для боба, бобово-злаково-разнотравноє, злаково-разнотравноє і бобово-разнотравноє. Поживність рослин цих груп неоднакова, тому якість С. визначається кількісним їх співвідношенням. Найкоштовніше С. з таких бобових трав, як люцерна, конюшина, вика посівна, лядвенец рогатий; із злакових — мятлік лугової, овсяніца лугова, райграс, тимофіївка лугова, їжака збірна, житняк; з різнотрав'я — гречка пташина, козелець лугової і ін. Малопоживно і майже непоєдаємо С. з крупних осок, ситника, звіробою, папороті хвощів. С. з рослин, вирощених в степу, як правило, багатше живильними речовинами, чим з рослин з болотяних місць. С. з трав, прибраних в ранні фази розвитку, містить більше живильних речовин і вітамінів, переварімость його вище. Краще С. виходить при скошуванні бобах у фазу бутонізації або початку цвітіння, злакових у фазу колосіння. На поживність С. впливає і обліственность вхідних в нього рослин, т. до. в листі міститься значно більше протеїну, жирів і мінеральних речовин, чим в стеблах; переварімость цих речовин в листі вище. По поживності хороше С. сіяних бобових трав наближається до концентрованих корм. У 100 кг його міститься близько 50 кормових одиниць, 9,2 кг перетравного протеїну, 1000—1500 г кальцію, 200—220 г фосфору, каротин, вітаміни B 1 , B 2 , D. С. з сіяних злакових трав бідніше протеїном і кальцієм. У 100 кг лугового сіна в середньому 45,8 кормової одиниці, 4,9 кг перетравного протеїну, 600 г кальцію, 210 г фосфору. Великій рогатій худобі, вівцям і коням С. згодовують в основному без підготовки, свиням і птиці готують сінну муку або трав'яну муку . При визначенні якості С. враховують колір, запах, порохнявість, м'якість. Хороше С. має зелений колір, пізно прибране, довго лежаче під сонцем, змочене дощами під час сушки, таке, що піддалося самосогреванію в скиртах або копицях, — зеленувато-жовтий, жовтий, білястий, светло- або темно-бурий, темно-коричневий. Правильно прибраному сухому С. властивий приємний свіжий запах; інколи С. набуває специфічного запаху деяких трав (запашного колоска, полину і ін.). Затхлий і пліснявілий запах з'являється при сушці трав в дощову погоду і зберіганні при підвищеній вологості. Порохнявість С. — результат незначного зігрівання. Зберігають С. в стогах або скиртах на відкритому повітрі, в сінних сараях і під навісами. Для зручності перевезення і зберігання С. пресують (див. Сінний прес ). У СРСР в балансі кормів взимку на С. доводиться близько 40—45% кормових одиниць і до 50% перетравного протеїну; у 1965 витрату С. для худоби склав 78,2 млн. т , в 1973—80,8 млн. т .
Літ.: Ларін І. Ст, Луківник і пасовищне господарство, 3 видавництва, Л., 1969.
