Торгівельні центри, комплекси функціонально і просторово взаємозв'язаних підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового і ін. видів обслуговування. Т. ц. будують на ділянках з упорядкованою пішохідною зоною, зручними транспортними під'їздами і автостоянками; їх розміщення пов'язане з транспортною системою міста (з автомагістралями, вокзалами і ін.) і, зокрема, з основними пішохідними потоками, направленими до зупинок суспільного транспорту. Т. ц. зазвичай включаються до складу суспільних центрів міст і міських районів, куди входять також установи культури (клуби, бібліотеки), спорту і ін.
Інтенсивний розвиток мережі Т. ц. у розвинених капіталістичних країнах (вперше вони з'явилися в США в 1920—30-х рр., в ін. країнах — з 2-ої половини 40-х рр.) пов'язано з концентрацією торгівлі в руках крупних монополій і конкуренцією між ними на внутрішньому ринку, а також з процесом децентралізації населення крупних міст, переселенням частини його на околиці і в заміські зони, розвитком суспільного і особливо індивідуального транспорту. Так, в 1973 в США налічувалося 14,5 тис. Т. ц., питома вага яких в роздрібному товарообігу склала близько 46%. У США (а також в Швеції, Японії, ФРН(Федеральна Республіка Німеччині) і ін. країнах) багато Т. ц. розташовані за міською межею, на перехрестях шосейних доріг, з розрахунку на власників індивідуальних автомашин. По потужності і характеру обслуговування американські Т. ц. розділяються на великих (регіональні), до складу яких входять від 40 до 100 магазинів, середні (проміжні) — 20—40 магазинів, невеликі (найближчі) — 10—20 магазинів. Окрім підприємств торгівлі і громадського харчування, в їх складі є відділення банку ощадна каса і різні підприємства побутового обслуговування. Приміщення Т. ц. здаються в оренду головним чином крупним торгівельним компаніям. У Західній Європі (Великобританія, Швеція і ін.) Т. ц. будуються в основному в межах нових житлових масивів на околицях крупних міст з розрахунку на покупців, що користуються суспільним і особистим транспортом, або на пішоходів. Інтенсивний розвиток Т. ц. у капіталістичних країнах супроводиться розоренням дрібних торгівельних підприємств і високим рівнем централізації фінансового капіталу .
В СРСР Т. ц. діляться на Т. ц., розміщувані в житловій зоні (мікрорайонах, житлових районах, міжмагістральних територіях, житлових кварталах), основним підприємством яких є універсам, і Т. ц. міського значення, основним підприємством яких є універмаги з крупним відділом продовольчих товарів («Гастроном»). До складу Т. ц. можуть входити також окремі спеціалізовані магазини («Квіти», «Книги», «Меблі» і ін.). Розміри загальноміського Т. ц. ув'язуються з типами загальноміських універмагів і чисельністю обслуговуваного населення.
Т. ц. — прогресивна форма організації торгівлі, що забезпечує надання комплексних послуг з торгівлі і ін. видам обслуговування в одному місці, а також укрупнення і кооперацію підприємств обслуговування населення, що дозволяє приблизно на 5—10% понизити об'єм капітальних вкладень в порівнянні з розрізненим будівництвом об'єктів, що входять до складу Т. ц. Будівництво Т. ц. у СРСР почалося в 1960-х рр. Т. ц. широко поширені і в зарубіжних соціалістичних країнах: у ГДР(Німецька Демократична Республіка) — в Берліні («Ганс Лох»), в Карл-Маркс-Штадте («Йорк-штрасе»); у ЧССР(Чехословацька Соціалістична Республіка) (у Празі, Братиславі, Пльзене, Брно, Кошице) і так далі Розвиток і розміщення торгівельних і суспільних центрів в СРСР і в ін. соціалістичних країнах, як правило, включається в генеральні плани розвитку міст і розглядається як одне з основних напрямі подальшого вдосконалення обслуговування населення.
Літ.: Серебряков С. Ст, Фельдман І. М., Карташова До. До., Торгівельні центри, М., 1963; Торгівельні центри, М., 1964; Грюн Ст, Сміт Л., Торгівельні центри США, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1966.
