Термостат (від термо ... і греч.(грецький) statós — що стоїть, нерухомий), прилад для підтримки постійної температури. Є судиною (металевий, скляний і ін.), ретельно захищеною тепловою ізоляцією від впливу довкілля. Постійність температури в Т. забезпечується або терморегуляторами або здійсненням фазового переходу (танення льоду, кипіння води, твердіння евтектики і т. п.), що відбувається при певній температурі. В умовах, коли перепад між температурою довкілля і температурою в Т. невеликий (діапазон середніх температур), постійною підтримується температура робочої речовини (газу рідини), заповнюючого Т. Тіло, властивості якого досліджуються при заданій температурі, знаходиться в тепловому контакті з робочою речовиною і має його температуру. Т., заповнювані робочою речовиною, зазвичай забезпечені малоінерційним нагрівачем (холодильником), автоматичним терморегулятором відповідної точності, пристроєм для енергійного перемішування робочої речовини, яка забезпечує швидке вирівнювання температури в Т. До рідинним Т. такого типа відносяться: спиртний (від -60 до 10 °С), водяний (10—95 °С), масляний (100—300 °С), сольовий або селітровий (300—500 °С). Газові Т. в цих же діапазонах температур застосовуються рідше із-за трудності забезпечити хороший тепловий контакт з досліджуваним тілом.
В Т. для високих і низьких температур забезпечується малий теплообмін з довкіллям. Досліджуване тіло підтримується при постійній температурі в адіабатичних умовах (робоча речовина відсутня). У низькотемпературних Т. підвод (відведення) теплоти здійснюється спеціальним тепловим ключем» (теплопроводящим стрижнем). При високих температурах (300—1200 °С) роль Т. часто грають електропечі з терморегулятором і масивним металевим блоком, в який поміщається досліджуване тіло. Т. для підтримки низьких температур називається кріостатом .
В термодинаміці Т. часто називають систему, що володіє настільки великий теплоємністю, що кількості теплоти, що підводяться до неї, не змінюють її температури.
