Театральність, 1) специфічна художня гідність, яка властиво витворам Театрального мистецтва і відрізняє його від ін. видів мистецтва особливою естетичною природою, характерними лише для нього виразними засобами (див. Театр, Акторське мистецтво, Режисерське мистецтво ) . 2) Особлива сценічна мова того або іншого драматурга, що визначає всіх художніх буд п'єси, манеру її виконання (наприклад, театральність В. Шекспіра, А. Н. Островського, А. П. Чехова). 3) Відкрите використання театральних прийомів, свідоме підкреслення засобів сценічної виразності. Т. відрізняла всі види народних видовищ і стала органічною властивістю професійного театру. Т. використовувалася режисерами почала 20 ст в боротьбі з буржуазно-обивательським театром, була однією з форм залучення сучасної сцени до витоків народної культури. Імпровізація, пантоміма, гротеск, маски і ін. прийоми застосовуються і в реалістичному театрі 2-ій половині 20 ст
Літ.: Станіславський До. С., Собр. соч.(вигадування), т. 1, М., 1954; Мейерхольд Ст Е., Статті. Листи. Мови. Бесіди, ч. 1— 2, М., 1968; Зустрічі з Мейерхольдом. Сб. спогадів, М., 1967; Евг. Вахтангов. Матеріали і статті, М., 1959; Таїров А. Я., Записки режисера, статті, бесіди, мови, листи, М., 1970; Бояджієв Р. Н., Театральність і справді, М.— Л., 1945; Берковський Н. Я., Станіславський і естетика театру, в його кн.: Література і театр, М., 1969.
