Театральні журнали
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Театральні журнали

Театральні журнали. В Росії початок театральної періодики відноситься до кінця 18 ст Перше видання подібного типа — «Russische Theatralien» (СПБ, 1784 № 1—3, німецькою мовою) випущене актором німецької трупи Зауєрвейдом. Російською мовою видавалися репертуарні збірки: «Російський Театр, або Повне зібрання всіх російських театральних творів» (СПБ, 1786—91, 1793—94), «Драматичний вісник» (СПБ, 1808), «Журнал драматичний на 1811 рік» (М., 1811). Серед Т. же. 19 ст виділяється «Пантеон Російського і всіх європейських театрів» (назва неодноразово мінялася), такого, що виходив під редакцією Ф. А. Коні в 1840—56 (з перервами) в Петербурзі. Помітне місце займали «Музичний і театральний вісник» (СПБ, 1856—60), «Артист» (М., 1889—94), «Театрал» (М., 1895—1900). Одночасно виходили журнали, близькі до газетної періодики, — «Суфлер» (СПБ, 1878—86), «Театральний маленький світ» (СПБ, 1884—93). Ряд видань, початих в 19 ст продовжувався в 20 ст — «Театр і мистецтво» (П., 1897—1918), «Щоденник театру і мистецтва» (СПБ, 1898— 1905). У 20 ст видавалися «Рампа і життя» (М., 1909—18), «Театральна газета» (М., 1913—18) і ін. Всі періодичні видання містилися приватними особами. З відомчих видань і видань окремих театрів виходили «Щорічник імператорських театрів» (СПБ, 1892—1915) і «Записки Пересувного загальнодоступного театру» (СПБ, 1914, 1917—24). У провінції також випускалися Т. же., головним чином довідково-інформаційного характеру.

  Спеціальні журнали Москви і ін. міст освітлювали проблеми мистецтва «малих форм»: «Театр-вар'єте» (Од., 1906—12), «Артистичний світ» (М., 1912—18), «Вар'єте і цирк» (М., 1912—17), «Сцена і арена» (М., 1914—18).

  Т. же. у СРСР. Після Жовтневій революції 1917 виходили Т. ж.: «Вісник Державних театрів» (П., 1917— 1919), «Бірюч Державних театрів» (П., 1918—19; згодом видавалися збірки під тією ж назвою, 1919—21) Петрограду, «Життя мистецтва» (П.—Л., 1918—29, до 1922—газета), «Вісник театру» (М., 1919—21), «Вісник працівників мистецтв» (М. 1920—26), «Культура театру» (М., 1921— 1922) і ін. Із загальним зростанням радянського друку набувають поширення і Т. же. (близько 500 видань до 1961). Серед провідних видань: «Робітник і театр» (Л., 1924—37), «Мистецтво і життя» (Л., 1924—41), «Новий глядач» (М., 1924—29), «Рабіс» (М., 1927—34), «Радянський театр» (М., 1930—33), «Театр і драматургія» (М., 1933—36), «Театр» (М., 1937—41, з 1945), «Театральне життя» (М., з 1958), «Радянський цирк» (М., 1957— 1963), «Радянська естрада і цирк» (М., з 1957), «Радянське містецтво» (Київ 1928—32), «Сабчота хеловнеба» («Радянське мистецтво», Тб., 1927—41, з 1954), «Хорурдаїн арвест» («Радянське мистецтво», Ер., 1932—41) і ін.

  За кордоном поява Т. же. як самостійній галузі театральної періодики відноситься до 70-м-коду рр. 18 ст («Journal des théâtres», P., 1776). У 19 ст видання цього типа з'являються у ряді європейських культурних центрів. У 20 ст Т. же. набувають поширення в багатьох країнах: Австрія — «Maske und Kothurn» (W., з 1955), «Wiener Bühne» (W., з 1924); Болгарія — «Теат'р» (Софія, з 1947); Великобританія  — «Drama» (L., з 1919), «Theatre World» (L., з 1925), «Plays and Players» (L., з 1953); Угорщина — «Szinház — es film-müvészet» (Bdpst, з 1950), «Film, Szinház, Muzika» (Bdpst, з 1957); RAP — «Szene» (Ст, з 1966), «Theater der Zeit» (Ст, з 1946); Данія —  «Scenen» (Cph., з 1949); Індія — «Natya» (New'' Dehli, з 1960); Іспанія — «Teatro» (Madrid, з 1952); Італія — «Scenario» (Mil., з 1932), «Rivista italiano del drama» (Roma, з 1937), «Sipario» (Mil., з 1946), «Theatro d''oggi» (Roma, з 1953); Куба — «Revista nacional de teatro» (Habana, з 1961); Польща — «Teatr ludowy» (Warsz., з 1921), «Teatr» (Warsz., з 1946), «Pamiętnik teatralny» (Warsz., з 1952), «Dialog» (Warsz., з 1956); Румунія — «Teatrul» (Buc., з 1956); США — «Theatre Arts» (N. Y., з 1916), «Theatre News» (N. Y., з 1928), «Worker''s Theatre» (N. Y., з 1931); Франція — «Théatre populaire» (P., з 1953), «Paris théâtre» (P., з 1947), «Avantscéne»(P., з 1949); Чехословакія — «Divadio» (Praha, з 1946), «Ochotnicke divadlo» (Praha, з 1955); Швеція — «Teatern» (Stockh., з 1934); Югославія — «Teatar» (Zagreb, з 1955).

  Літ.: Театральна періодика. Бібліографічний покажчик. Сост. Ст Вишнєвське, ч. 1—2, М-код.—Л., 1941; Сокольський для Смирнова Н. П., Розповідь про книгах, 2 видавництва, М., 1960; його ж, Моя бібліотека, т. 1—2, М., 1969.

  А. Я. Шнєєр.