Сфера матеріального виробництва, включає сукупність галузей матеріального виробництва, в яких створюються матеріальні блага, що задовольняють певні потреби людини, особисті або суспільні. Відмінності між С. м. п. і невиробничою сферою носять принциповий характер. Чітке відмежування галузей С. м. п. від інших видів діяльності необхідно для правильного визначення об'єму сукупного суспільного продукту і національного доходу .
Національний дохід виробляється в галузях матеріального виробництва. У соціалістичних країнах національний дохід обчислюється на основі даних про виробництво в галузях С. м. п. Витрати за змістом невиробничої сфери формуються за рахунок додаткового продукту, створеного працею працівників С. м. п.: по-перше, через державний бюджет (наприклад, для таких видів діяльності, як освіта, охорона здоров'я і управління); по-друге, за рахунок особистих доходів трудящих, які в обмін на частину свого доходу отримують особливу споживну вартість — послугу .
Радянська статистика в склад С. м. п. включає промисловість, сільське господарство і лісове господарство, будівництво, транспорт і зв'язок (по обслуговуванню матеріального виробництва), торгівлю і суспільств. живлення, матеріально-технічне постачання і збут, заготовки і інші галузі матеріального виробництва (видавнича справа, кіностудії, підприємства звукозапису, проектні організації, заготівка металобрухту і утильсировини, заготівка дикорослих рослин, плодів, грибів, насіння, трав і їх первинна обробка, мисливське господарство).
В інших соціалістичних країнах класифікація галузей С. м. п. має деякі особливості. В основному вони пов'язані з віднесенням до матеріального виробництва таких видів діяльності, які для споживачів є послугою, але володіють характерними межами продуктивної праці. Так, в деяких соціалістичних країнах до С. м. п. відносять не лише вантажний, але і пасажирський транспорт, а також зв'язок по обслуговуванню населення. Тому для порівнянності даних про виробництво, виходячи з практичних міркувань, Класифікація галузей народного господарства країн — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги), прийнята в 1966, включає в матеріальне виробництво також пасажирський транспорт і зв'язок в цілому.
Особливе місце займає наука, яка в умовах науково-технічній революції стає найважливішим виробничим чинником, безпосередньою продуктивною силою. Наукова діяльність — сфера духовної діяльності, проте основні її досягнення упроваджуються у виробництво, змінюючи якісно і кількісно склад засобів виробництва, забезпечуючи тим самим зростання продуктивних сил суспільства. До С. м. п. відноситься лише частина наукової діяльності, праця працівників якої безпосередньо втілюється в матеріальних благах: конструкторські і проектні організації, комплексні і галузеві станції сільського господарства, експериментальні і дослідно-виробничі станції при наукових установах, що випускають товарну продукцію, дослідні промислові підприємства, а також ряд наукових установ, безпосередньо обслуговуючих проїзв.(твір) діяльність. Вони розподілені по відповідних галузях С. м. п., наприклад біостанції і біолабораторії, обслуговуючі сільське господарство, лісові грунтові лабораторії, проектні і дослідницькі організації по обслуговуванню будівництва, організації по глибокому розвідувальному бурінню на нафту і газ.(газета)
Буржуазна економічна наука не проводить розмежувань між С. м. п. і невиробничою сферою. Тому в капіталістичних країнах національний дохід обчислюється як сума доходів населення, отримана в обох сферах діяльності, причому продуктивною вважається праця військовослужбовців, поліцейських, урядів, чиновників, діяльність релігійних організації. Така класифікація дозволяє приховувати експлуататорський характер соціальної структури суспільства.
Склад галузей в народному господарстві не є постійним. Розвиток матеріального виробництва, технічного прогресу і суспільного розподілу праці приводить до утворення нових галузей народного господарства, до зміни співвідношень між С. м. п. і невиробничою сферою.
Літ.: Маркс До., Теорії додаткової вартості (IV том «Капіталу»), Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 26, ч. 1; Кваша Я. Б., Про кордони матеріального виробництва, «Уч. зап.(західний) за статистикою», 1961, т. 6; Медведев Ст А., Суспільне виробництво і сфера послуг, М., 1968; Гурьев Ст І., Класифікація галузей народного господарства СРСР, М., 1971.
