Стеріни, стероли, циклічні спирти, що відносяться до класу стероїдів, широко поширені в живій природі. Більшість С. — оптично-активні кристалічні речовини, розчинні в органічних розчинниках і нерозчинні у воді. Загальним попередником С. у мікроорганізмів, рослин і тварин служить вуглеводень сквалеон, що перетворюється на циклічний ланостерин (С 30 Н 50 Про) або в його ізомер циклоартенол, з яких потім утворюються різні С., такі, що містять 27—29 атомів вуглецю. Найважливіший С. тварин — холестерин, найпоширеніший С. грибів, у тому числі дріжджів, - ергостерин, а з обширної групи С. рослин (фітостерінов ) найбільш поширені B-Ситостерін і стігмастерін.
У вищих тварин С. містяться в нервовій тканині, печінці, клітках сперми і т.д.: утворюючи з вищими жирними кислотами складні ефіри, вони служать їх переносниками в організмі. У рослинах С. знаходяться у вільному стані або в з'єднанні з жирними кислотами (т.з. стеріди), вуглеводами (т.з. фітостероліни) або з тими і іншими разом. С., що поступають з їжею, використовуються для синтезу гормонів комахами. які не володіють ферментами, необхідними для перших стадій біосинтезу С. До С. відносять гормони ліньки комах (див. Екдізон ) і антерідіол, що індукує статеве розмноження деяких нижчих грибів. Близькі до С. вітаноліди (ненасичені лактони ) і кукурбітацини (ненасичені гіркі речовини з гарбузових рослин), а також сапогеніни морських безхребетних і що входять до складу ланоліну і воску ланостерин і ін. трітерпени із стерановим вуглецевим скелетом (див. Стероїди ) . Найбільш вивчені біохиміч. функції С. — перетворення холестерину в стероїдні гормони і ергостерину на вітаміни групи D під дією ультрафіолетового світла. С. входять до складу біологічних мембран як їх структурні компоненти. Доступні С. (холестерин, ергостерин, (B-Ситостерін) використовуються як сировина для промислового здобуття стероїдних гормонів і вітамінів групи D.
Літ.: Фізер Л., Фізер М., Стероїди, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1964: HASIE-WOODG. A. D., Steroids in marine organisms, «Annals of the New York Academy of Sciences», 1960, v. 90, р. 877; Bean G. A.. Phytosterols, «Advances in Lipid Research», 1973, v. II.
