Спиртна промисловість, галузь харчової промисловості, що виробляє етиловий спирт-сирець і спирт-ректифікат з харчової сировини (зерна, картоплі, меляси ). Основними споживачами етилового спирту є харчова промисловість, медицина і радіоелектроніка. Для технічних цілей великі кількості етилового спирту отримують головним чином гідролізом рослинних матеріалів нехарчових (див. також Гідролізна промисловість ) і синтезують різними хімічними методами (див. Спирти ).
Здобуття спиртних напоїв за допомогою бродіння цукристих і крохмалистих речовин було відомо з глибокої старовини. У 11 ст в Італії вперше був отриманий винний спирт перегонкою виноградного вина. Значний розвиток виробництво спирту отримало в 14 ст в Західній Європі і Росії (головним чином із зерна, див.(дивися) ст. Горілка ). У 16 ст при Іване IV Грізному горілка стала предметом казенного обкладення. У подальші роки винокуріння як джерела державного доходу набувало все більше значення. З розвитком капіталізму в Росії зростало число спиртних підприємств, до 1895 що досягло 2127. Як правило, це були дрібні приватні підприємства з відсталою технікою, що розміщуються переважно в джерел сировини. В кінці 19 — початку 20 вв.(століття) виникли крупні промислові спиртні заводи (близько 150). У 1913 загальне число підприємств по виробництву спирту досягло 3029 (у кордонах Російської імперії). У 1913 С.п. було вироблено 55,2 млн. дав етилового спирту.
В СРСР С. п. досягла високого рівня розвитку, що обумовлене зростанням потреби в спирті для технічних цілей. Побудовані потужні спиртні заводи: Ефремовський (Тульська обл.), Петровський (Івановська обл.), Маріїнський (Кемеровська обл.), Лохвіцкий (Полтавська обл. УРСР), Джамбулський (Казахська РСР), Карабалтінський (Киргизька РСР) і багато ін. оснащені вітчизняним устаткуванням новітньої конструкції. У 1974 виробництво етилового спирту з харчової сировини збільшилося в 2 рази в порівнянні з 1940. Найбільша доля виробництва доводилася на РРФСР (49,8%), УРСР (35,3%) і БССР (6,4%).
Виробництво етилового спирту з харчової сировини в СРСР, млн. дав
Годи
Етиловий спирт з харчової сировини
1940
89,2
1950
66,8
1955
107,7
1960
105,3
1965
128,7
1970
158,0
1974
184,0
Для С. п. характерне наближення спиртних заводів (починаючи з 40-х рр.) до районів промислової переробки, використання як джерело сировини поряд із зерном і картоплею бурякоцукрової меляси. У 1940 було отримано спирту із зерна 68% обсягу виробництва, з картоплі 16,8%, з меляси 15,2%; у 1970 відповідно 50%, 9%, 41%. У 50—70-і рр. розроблені і упроваджені безперервні процеси подрібнення сировини, теплової його обробки, ферментативного гідролізу крохмалю, спиртного бродіння, перегонки і ректифікації спирту, прогресивний метод заміни зернового солоду культурами мікроорганізмів і ферментними препаратами. Створена високопродуктивна апаратура для розварювання вакуум-охолоджування напівпродуктів, зцукрення, бродіння, перегонки і ректифікації. Підвищена якість всіх видів спирту-ректифікату, утилізувалися відходи ректифікації, понижені виробничі втрати. У 1965—74 продуктивність праці в С. п. виросла на 63% . У 60—70-і рр. процес концентрації в С. п. супроводиться нарощуванням виробничих потужностей спиртних заводів, що діють, організацією виробничих об'єднань. Основні напрями розвитку галузі: повне упроваджені безперервних процесів (теплової обробки сировини, двоступінчатого вакууму-зцукрення, бродіння, перегонкиі, ректифікації); інтенсифікація виробництва шляхом максимального використання сировини з виробленням не лише спирту, але і ін. продукції, що має народно-господарське значення (кормових дріжджів, сухого льоду, рідкої вуглекислоти і ін.), вживання розріджуючих ферментних препаратів, повної заміни солоду комплексами амілолітичних і ін. ферментних препаратів; впровадження автоматизованих систем управління технологічними процесами і здійснення комплексної автоматизації виробництва, механізації навантажувально-розвантажувальних, транспортних і складських робіт. У ін. соціалістичних країнах виробництво етилового спирту характеризується наступними даними (1974, млн. дав ): НРБ(Народна Республіка Болгарія) — 2,8, ВНР(Угорська Народна Республіка) — 0,3, ГДР(Німецька Демократична Республіка) — 4,1, МНР(Монгольська Народна Республіка) — 0,1, ПНР(Польська Народна Республіка) — 24,9, СРР(Соціалістична Республіка Румунія) — 9,5, ЧССР(Чехословацька Соціалістична Республіка) — 13,3, СФРЮ(Соціалістична Федеральна Республіка Югославія) — 6,5. Технологія виробництва спирту заснована головним чином на періодичних процесах. Як розріджуючі і оцукрюючі засоби використовуються сухий і зелений солод, а також ферментні препарати.
В капіталістичних країнах основними виробниками етилового спирту є США, де річне вироблення в 1973 склало близько 260 млн. дав , в Бразилії було вироблено 45 млн. дав , ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) — 28.4, Великобританії — 19,1, Італії —18, Франції — 8,7 млн. дав . У США найбільші фірми, що виробляють харчовий спирт: «Шенлі дістіллерс» (Shenlev Distillers), «Джозеф Е. Сигрем енд санс» (Joseph Е. Seagram and Sons), «Бартон дістіллінг» (Barton Distilling). У ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Франції і ін. країнах заводи, що виробляють харчовий спирт, входять в основному до складу державної монополії.
Літ.: Клімовський Д. Н., Смирнов Ст А., Стабников Ст Н., Технологія спирту, 4 видавництва, М., 19.67; Сиволап І.К., Малченко А.Л., Фертман Р. І., З історії розвитку техніки російської спиртної промисловості, в збірці: Смакова промисловість СРСР № 1 М-код.,1948; Яровенко Ст Л., Науково-технічні розробки ВНІЇ продуктів броженія,«Ферментная і спиртна промишленность»,1974. №7; його ж, Основні закономірності безперервного спиртного і ацетонобутілового бродіння, М., 1975; Довідник працівника спиртної промисловості, під ред. П. Ст Рудніцкого, До., 1972.
