Гідролізна промисловість

Гідролізна промисловість , об'єднує виробництва, засновані на хімічній переробці рослинних матеріалів шляхом каталітичного перетворення полісахаридів на моносахариди. Виробляє з нехарчової рослинної сировини — відходів лісозаготівель, лесопіленія і деревообробки, а також сільського господарства — кормові дріжджі, етиловий спирт, глюкозу і ксиліт, фурфурол, органічної кислоти, лігнін і ін. продукти. Народно-господарське значення Р. п. полягає перш за все в тому, що вона використовує величезні ресурси рослинних відходів для виробництва коштовної продукції, на випуск якої в ін. галузях промисловості витрачається значна кількість харчових і кормових продуктів (зерно, картопля, патока і ін.). Сучасний рівень технології дозволяє отримувати методом гідролізу з 1 т сухої деревної сировини, залежно від профілю виробництва, 220 кг кормових білкових дріжджів або 35 кг дріжджів і 175 л етилового спирту або 105—110 кг дріжджів і 70—80 кг фурфуролу.

  В дореволюційній Росії, не дивлячись на відкриття росіян учених в області гідролізу і наявність величезної сировинної бази, Р. п. не було. У СРСР виникла в 1935. До 1943 випускала лише етиловий спирт, в 1943 було організовано виробництво кормових дріжджів, в 1944—46 — фурфуролу. Р. п. СРСР виробляє широкий асортимент продукції. Головним напрямом її розвитку є розширення виробництва кормових дріжджів шляхом будівництва потужних гідролізно-дріжджових підприємств.

  СРСР має в своєму розпорядженні практично необмежені запаси полісахарідсодержащих рослинних матеріалів. При сучасному рівні виробництва лісоматеріалів і переробки деревини в СРСР загальну кількість відходів деревини складає близько 100 млн. м-коду в рік (не рахуючи низькоякісної деревини отримуваною в процесі заготівки лісу, яка використовується переважно як паливо). Крім того, сировиною для промислової переробки може служити близько 1 млн. т стрижнів качанів кукурудзи, соняшникового лушпиння, бавовняного лушпиння, що збираються щорік на калібрувальних і маслозаводах. Вміст полісахаридів в цих рослинних відходах досягає 70%, що в 2—3 рази перевищує вміст сахарози в цукровому буряці або крохмалю в картоплі і дорівнює кількості крохмалю в кукурудзяному зерні, 1 т абсолютно сухої хвойної деревини замінює при виробництві етилового спирту 0,6 т зерна або 1,6 т картоплі. Гідролізний завод, що переробляє 150 тис. щільних м-кодів деревних відходів і дрів, виробляє таку кількість етилового спирту і кормових дріжджів, на виробництво яких було б потрібно близько 36 тис. т зерна або 20 тис. т патоки. З 1 м-коду пиловочника отримують товарних пиломатеріалів на 28 крб., а при комплексній переробці 1 м-коду відходів лесопіленія — продукції на 60—70 крб.

  Гідролізні підприємства розміщені в Архангельській обл., Карельська АССР, Ленінградською обл., в БССР, УРСР, Молдавська РСР, Краснодарському краю, Грузинська РСР, Казахська РСР, Пермською обл., на середній і нижній Волзі, на Уралі, в Красноярському краю, Іркутською обл. і на Далекому Сході. Найбільші підприємства Р. п. — Красноярський, Бірюсинський (Іркутська обл.), Канський (Красноярський край) і Тавдінський (Свердловська обл.) гідролізні заводи, Ферганський (Узбецька РСР) завод фуранових з'єднань. Р. п. має в своєму розпорядженні потужну виробничу базу. Розвиток Р. п. і вироблення основних видів продукції характеризуються даними таблицями. 1.

  Таблиця. 1. — Виробництво основних видів продукції гідролізної промисловості в СРСР

Велика частина гідролізних підприємств кооперується з лесопільно-деревообрабативающимі і целюлозно-паперовими, жировими для масла підприємствами, безпосередньо отримуючи від них енергетичні ресурси і відходи. Про основні химіко-технологічні процеси гідролізних виробництв див.(дивися) в ст. Гідроліз рослинних матеріалів .

  Механізація трудомістких процесів і операцій в Р. п. технічно в основному вирішена, проте не скрізь ще механізовані навантажувально-розвантажувальні роботи. Частково здійснена автоматизація. Фондовооруженность і продуктивність праці показані в таблиці. 2.

  Таблиця. 2. — Продуктивність праці і фондовооруженность в гідролізній промисловості СРСР

  Р. п. інтенсивно розвивається і в ін. соціалістичних країнах. У Болгарії з 1965 працюють 2 гідролізно-дріжджових заводу, в Угорщині, Польщі кормові дріжджі виробляють в основному з меляси і відходів спиртного виробництва, в ГДР(Німецька Демократична Республіка) і Чехословакії — на базі використання сульфітного щелока.

  Серед капіталістичних країн Р. п. розвинена в США, Франції, Італії, Фінляндії, Японії і представлена головним чином виробництвом фурфуролу і кормових дріжджів. Найбільш крупне виробництво фурфуролу в США.

  Літ.: Гідролізна і сульфітно-спиртна промисловість СРСР, Збірка довідкових матеріалів, М., 1957; Шарков Ст І., Технологія гідролізного сульфітно-спиртного виробництва, М., 1959: Басин Д. М., Козлів А. І., Питання економічної ефективності гідролізної промисловості, М. — Л., 1961.

  Ст Н. Шлянін.