Сліпота, в строго науковому сенсі — стійка і необоротна втрата зір на обидва очі, нездатність відрізняти світло від темноти (т.з. абсолютна С., коли зір дорівнює 0). У практичному і соціальному сенсі поняття С. ширше: людина вважається сліпою, коли він втрачає здатність орієнтуватися в навколишньому оточенні, не може пересуватися без сторонньої допомоги зовні удома, хоча і володіє светоощущенієм (тобто здатністю розрізняти світло і навіть вказувати напрям, звідки він йде) або розрізняє контури крупних предметів. Виділяють поняття побутової С., відносячи до цієї категорії практично сліпих осіб з різко зниженою гостротою зору (до 0,02); виробничою С., коли зір втрачений до такої міри, що людина не може працювати навіть при вживанні будь-яких оптичних приладів; професійною С., тобто пониження зору до рівня, що виключає можливість виконання звичної для даної особи роботи (наприклад, для осіб розумової праці втрата здатності читати). За даними Усесвітньої організації охорони (1972) здоров'я, в світі налічують 10—15 млн. сліпих.
Основні причини С.: глаукома, трахома, травматизм очей і т. д. Причини С. і кількість сліпих в кожній країні міняються, наприклад в дореволюційній Росії значна частина хворих сліпнула від віспи; у СРСР випадків С. від віспи немає. У економічно розвинених країнах серед основних причин С. — судинні поразки сітківки (в т.ч. при діабеті цукровому ) , прогресуюча короткозорість, травматизм; у країнах, що розвиваються, — різні інфекційні і паразитарні хвороби. Зокрема, трахомою уражено близько 500 млн. чіл., з яких близько 2 млн. — сліпі; захворювання поширене в основному в країнах Азії, Африки, Латинської Америки. До Жовтневої революції 1917 трахома як причина сліпоти складала в Росії 21,5%; у СРСР до 1968 вона ліквідована як масове захворювання. У індустріальних країнах, де частіше зустрічаються виробничі травми, більший відсоток сліпих доводиться на чоловіків.
Боротьба з С. заснована на профілактиці захворювань, що приводять до С., і очного травматизму. Наприклад, в СРСР застосовуються методи ранньої діагностики-глаукоми, а також метод диспансерного обслуговування хворих глаукомою. Сучасні успіхи очної хірургії дозволяють повернути в тій або іншій мірі зір деяким категоріям тих, що осліпнули.
В 1925 організовано Всеросійське суспільство сліпих. Аналогічні суспільства є в інших союзних республіках. Для загального обов'язкового вчення сліпих і слабозрячих дітей в СРСР створена мережа спеціальних середніх і восьмилітніх загальноосвітніх шкіл (див. Середня загальноосвітня школа, Тіфлопедагогика, Тіфлотехника ) . Видаються учбова, художня і ін. література, а також журнали (див. Журнали для сліпих ), надруковані по рельєфно-точковій системі Л. Брайля . Створені спеціальні студії звукозапису і фонотеки.
Підлітки і дорослі сліпі отримують профессионально-проїзводственную підготовку на учбово-виробничих підприємствах суспільств сліпих, де після закінчення навчання вони можуть залишитися на роботі (або отримати роботу по своєму бажанню в іншій місцевості).
В капіталістичних країнах організація працевлаштування сліпих носить переважно філантропічний характер. У 1951 в Парижі утворений Усесвітній радий із забезпечення сліпих, що працює у контакті з ООН(Організація Об'єднаних Націй) і ЮНЕСЬКО.
Літ.: Головін С. С., Про сліпоту в Росії, Од., 1910; Авербах М. І., Вчення про сліпоту, нарис 1, в його кн.: Офтальмологічні нариси, М., 1949; Багатотомне керівництво по очних хворобах, під ред. Ст Н. Архангельського, т. 1, кн. 2, М., 1962; Шоєв Ф. І., Всеросійське суспільство сліпих і його діяльність, М., 1965.
