Журнали для сліпих друкуються рельєфно-точковим шрифтом за системою Л. Брайля (див. Брайля шрифт ) , плоским шрифтом, а також видаються в звукозаписі (на магнітній стрічці і грамплатівках).
В Росії перші Ж. д. с. — «Друг сліпих» (1887—88), «Дозвілля сліпих» (1898— 1917) публікували літературно-художні твори, звіти про діяльність добродійних організацій, що здійснювали опіку над сліпими, статті релігійного вмісту, царські укази. Сліпі у виданні журналів майже не приймали участі, оскільки грамотних серед них було украй мало.
З перших років Радянської влади в СРСР почали видаватися суспільно-політичні, культурно-просвітницькі, літературно-художні і спортивні журнали, бюлетені і періодичні збірки для сліпих. У 1970 виходили Ж. д. с. в РРФСР: у Москві — «Наше життя» (з 1924; до 1968 називався «Життя сліпих»), щомісячно, рельєфним шрифтом, з листопада 1956 також і плоским шрифтом; «Радянський школяр» (з 1937), щомісячно, рельєфним шрифтом; «Сліпий масажист» (з 1958), щокварталу, рельєфним шрифтом, а також плоским шрифтом під назвою «Консультації і методичні вказівки незрячим масажистам»; «В допомогу культосвітньому працівникові» (з 1962), щокварталу, рельєфним шрифтом; «Фізкультура і спорт» (з 1962), щокварталу, рельєфним шрифтом; «Шахи і шашки» (з 1962), щокварталу, рельєфним шрифтом; «Заклик» (з 1963), щомісячно, рельєфним шрифтом; у Ленінграді — «Літературні читання» (з 1963), щомісячно, рельєфним шрифтом; «В допомогу художній самодіяльності» (з 1962), щокварталу, рельєфним шрифтом; «В світі музики» (з 1967), щокварталу, рельєфним шрифтом; у УРСР (Київ) — «Заклik» («Заклик»; з 1949 до 1961 називався «Праця слiпіх» — «Праця сліпих»), щомісячно, рельєфним шрифтом, з 1965 також і плоским шрифтом на українській і російській мові; у Латвійській РСР (Рига) — «Росме» («Пожвавлення», з 1957), щомісячно, рельєфним і плоским шрифтом; у Узбецькій РСР (Ташкент) — «Бір сафда» («В одному строю», з 1957, до 1962 називався «Узбекистон курларінінг хаєті» — «Життя сліпих узбекистану»), щомісячно, рельєфним шрифтом, з 1968 також і плоским шрифтом на узбецькій і російській мовах; у Литовській РСР (Вільнюс) — «Мусутобус» («Наше слово», з 1959), щомісячно, рельєфним і плоским шрифтом; у Казахській РСР (Алма-Ата) — «Енбек тани» («Зоря праці», з 1964), щомісячно, рельєфним і плоским шрифтом на казахській і російській мові; у Грузинській РСР (Тбілісі) — «Синатле» («Світло», з 1966), щомісячно, рельєфним шрифтом.
В радянській Же. д. с. поряд з суспільно-політичними, літературно-художніми і науково-просвітницькими матеріалами публікуються статті і нариси про комуністичне виховання, наукову організацію праці, передовий досвід виробничої, учбової і культурно-масової роботи, про діяльність наукових, суспільних і спортивних організацій сліпих, шахові партії, ноти для сліпих музикантів і хористів, довідкові матеріали з соціально-побутових, трудових, юридичних і медичних питань, а також статті про соціальне положення сліпих в зарубіжних країнах. У радянських Же. д. с. активно співробітничають сліпі журналісти, письменники, учені, винахідники і ін.
За кордоном також видаються Ж. д. с. рельєфним і плоским шрифтом; у Болгарії — «Живіт на сліпите»; у ГДР(Німецька Демократична Республіка) — «Гегенварт» («Die Gegenwart»), «Фройндшафт» («Freundschaft») і др.; у Польщі — «Походня» («Pochodnia») і др.; у Румунії — «Вьяца ноуе» («Viaţa Nouă»); у Чехословакії — «Зора» («Zora») і др.; у Югославії — «Наш весник» («Naš vesnik») і др.: у Великобританії — «Нью бікон» («The New Beacon»), «Прогрес» («Progress») і др.; у США — «Ауе таймі» («Our Times»), «Соушел уорк» («Social Work», в звукозаписі) і др.; у Франції — «Реадаптасьон» («Réadaptation») і др.; у Фінляндії — «Сокеайн айрут» («Sokeain Airut») і так далі
Питання психології, тіфлопедагогики; реабілітації працездатності і компенсації сліпоти освітлюють на сторінках наукових журналів: «Дефектологія» (СРСР), «Социяльна місао» («Socijalna misao», СФРЮ(Соціалістична Федеральна Республіка Югославія)), «Нью аутлук фори блінд» («The New Outlook for the Blind», США) і ін.
