Тіфлопедагогика (від греч.(грецький) typhlós — сліпий і педагогіка ) , галузь дефектології, розробляюча проблеми виховання, освіти, вчення і трудової підготовки осіб з порушенням зору (сліпих від народження, осліплих, частічновідящих, слабозрячих, слепоглухих).
Перша школа для сліпих відкрита основоположником Т. французьким педагогом Ст Гаюї в 1784 в Парижі, в Росії — в Петербурзі в 1807. У 19 ст такі школи стали створюватися на добродійні засоби в багатьох країнах. У Росії розвиток Т. і системи освіти сліпі пов'язано з іменами До. До. Грота, А. І. Ськребіцкого і ін. Вихованці шкіл для сліпих здобували 3—4-річну освіту і ремісничу підготовку. Вченням було охоплено 4—5% сліпих дітей.
В СРСР школи для сліпих вже в перші роки Радянської влади включені в загальну систему народної освіти. З 30-х рр. організовані школи для слабозрячих. Для загального обов'язкового вчення сліпих і слабозрячих створена мережа спеціальних середніх і восьмилітніх загальноосвітніх шкіл. Цілі, завдання, вміст і дидактичні принципи вчення в цих школах такі ж, як і в масових, але реалізуються вони з врахуванням специфічних особливостей розвитку і вчення сліпих і слабозрячих дітей. У школах для сліпих застосовуються підручники і ін. література, видані по рельєфно-точковій системі Л. Брайля, в школах для слабозрячих — підручники з крупним шрифтом.
Радянська Т. будується на основі загальних принципів марксистсько-ленінської педагогіки і має на меті розвиток розумових і фізичних здібностей дітей, їх загальна середня освіта (опанування основ наук), формування матеріалістичне світогляди, виховання комуністичної моралі, підготовку до життя і праці. Радянська Т. розробляє дороги вдосконалення вмісту вчення, методи і принципи організації учбово-виховного процесу, структуру спеціальних шкіл і дошкільних установ для дітей з порушенням зору, організаційні форми диференційованого вчення і виховання дітей. Найбільш важливе завдання Т. — раціональне використання і розвиток в процесі вчення неповноцінних функцій зору, що збереглися у дітей, створення умов його охорони, запобігання і подолання вторинних відхилень в психічному і фізичному розвитку дорогою спеціально направленої коректувально-педагогічної роботи, вживання технічних засобів вчення (див. також Тіфлотехника ), корекції і компенсації порушеного зору. Провідна роль в процесі вчення відводиться розвитку мислення, мови, логічної пам'яті, довільної уваги, формуванню спостережливості, орієнтації в просторі, що мають істотне значення для компенсації і корекції порушених функцій при сліпоті і неповноцінному зорі.
Т. спирається на дані суміжних наук — загальної педагогіки психології, фізіологічної оптики, офтальмології, педіатрії, шкільної гігієни, фізіології вищої нервової діяльності, ергономіки, тіфлотехникі.
Центр радянської Т. — НДІ(науково-дослідний інститут) дефектології АПН(Агентство друку Новини) СРСР(Академія педагогічних наук СРСР). Теоретичні і практичні питання Т. розробляються також в Ленінградському педагогічному інституті ним. А. І. Герцена і ін. педагогічних інститутах.
Наукові центри в області Т. організовані у Великобританії, СФРЮ(Соціалістична Федеральна Республіка Югославія), ГДР(Німецька Демократична Республіка), СРР(Соціалістична Республіка Румунія), ЧССР(Чехословацька Соціалістична Республіка), ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), США, Швеції, Японії і ін.
Літ.: Діти з глибоким порушенням зору, під ред. М. І. Земцової, А. І. Каплан, М. С. Певзнер М., 1967; Слабозрячі діти, під ред. Ю. А. Кулагина, Н. Г. Морозової і М. Би, Ейдінової, М., 1967; Трудове вчення в школі сліпих і слабозрячих, під ред. М. І. Земцової, М., 1969; Кулагин Ю. А., Сприйняття засобів наочності що вчаться школи сліпих, М., 1969; 3емцова М. І., Вчителеві про дітей з порушеннями зору, М., 1973; Особливості пізнавальної діяльності сліпих і слабозрячих школярів, «Уч. зап.(західний) ЛГПІ ним. А. І. Герцена», 1968, т. 344, 1970, т. 420; Мещери А. І., Сліпоглухонімі діти, М.. 1974.
