Сліпих Василь Олексійович [19(31) .7.1836, Вороніж, — 23.3(4.4) .1878, Сердобськ, нині Пензенської області], російський письменник. Народився в дворянській сім'ї. Вчився в Московському університеті (1854—55). У 1857—62 був чиновником. Захоплений соціалістичними ідеями Н. Г. Чернишевського (зокрема, його романом «Що робити?»), С. створив в 1863 в Петербурзі першу комуну, що викликала до життя безліч подібних гуртожитків. У 1866 притягувався у справі Д. Ст Каракозова . До кінця життя знаходився під наглядом поліції.
Літературна діяльність С. почалася в кінці 1850-х рр. Перший цикл нарисів «Владімірка і Клязьма» опублікований в 1861. Нариси були відмічені діячами «Сучасника» . Наступний нарисовий цикл — викривальний портрет розхваленого ліберальним друком «зразкового міста» — «Листи про Осташкове» — з'явився вже в цьому журналі в 1862—63. У 1863—66 були опубліковані розповіді і драматичні етюди С. про простих людей: «Пітомка», «Нічліг», «Козаки» («Свині»), «Мертве тіло» і др.: у них — правдиве зображення народу, живі буденні сцени, динамічні діалоги. У «Сучаснику» ж було надруковано і найзначніше проїзв.(твір) С. — повість «Важкий час» (1865), що відрізняється широтою обхвату життєвого матеріалу, постановкою корінних питань переломної епохи (драматичне положення народу і різночинця, ідейна боротьба часу, духовний розвиток жінки). Сама форма оповідання («включення» в авторську мову голосу героя-демократа Рязанова) сприяє вираженню необмеженої довіри С. саме до цього героя, людини аналітичного розуму, розвиненого відчуття цивільної відповідальності; згоди автора з його оцінками, глибоким і тонким розумінням «важкого часу». Ця повість близька фейлетонам-оглядам С.: «Петербурзькі замітки» (1863), «Провінційна хроніка» (1865), «Новини петербурзького життя» (1867), також відтворюючим атмосферу реакції, «важкого часу». Деякі задуми творів С. 70-х рр. не були здійснені (наприклад, роман «Острів Утопія»), інші реалізовані лише частково (перші глави романа «Хороша людина», опубліковані в «Вітчизняних записках» в 1871).
Особа і творчість С. — письменника, актора, режисера, організатора науково-популярних лекцій, поборника жіночого рівноправ'я — викликали інтерес у багатьох діячів літератури і мистецтва (І. С. Тургенев, М. Е. Салтиков-щедрін, Л. Н. Толстой, М. Горький, До. С. Станіславський). Стислість, стриманість оповідної манери С. передбачили деякі межі художньої системи А. П. Чехова.
Соч.: Соч., т. 1—2, СП(Збори постанов) Би, 1866; Соч. [Вступ. ст. і коммент. До, І, Чуковського], т. 1—2, М., 1957; «Літературний спадок», т. 71, Василь Слепцов. Невідомі сторінки, М., 1963; Ізбр. проїзв.(твір) [Вступ. ст. і прімеч. М. Л. Семанової], Л., 1970.
Літ.: Гіркий М., Про Василя Слепцове, Собр. соч.(вигадування), т. 24, М., 1953; Чуковський До., Життя і творчість Василя Слепцова. Тайнопис «Важкого часу». Історія Слепцовськой комуни, в його кн.: Люди і книги 2 видавництва, М., 1960; Семанова М. Л., Творчість Ст А. Слепцова, в збірці: Проза письменників-демократів 60-х років XIX ст, М., 1962; її ж, Художню своєрідність повести В. А. Слепцова «Важкий час», Л., 1974.
