Системний аналіз, 1) у вузькому сенсі — сукупність методологічних засобів, використовуваних для підготовки і обгрунтування рішень по складних проблемах політичного, військового, соціального, економічного, наукового, технічного характеру. 2) У широкому сенсі термін «З. а.» інколи (особливо в англомовній літературі) вживають як синонім системного підходу .
Залучення методів С. а. для вирішення вказаних проблем необхідно перш за все тому, що в процесі ухвалення рішень доводиться здійснювати вибір в умовах невизначеності, яка обумовлена наявністю чинників, непіддатливих строгій кількісній оцінці. Процедури і методи С. а. направлені саме на висунення альтернативних варіантів вирішення проблеми, виявлення масштабів невизначеності по кожному з варіантів і зіставлення варіантів по тих або інших критеріях ефективності. Фахівці з С. а. лише готують або рекомендують варіанти рішення, ухвалення ж рішення залишається в компетенції відповідної посадової особи (або органу).
Інтенсивне розширення сфери використання С. а. тісно пов'язано з поширенням програмно-цільового методу управління, при якому спеціально для вирішення важливої проблеми складається програма, формується організація (установа або мережа установ) і виділяються необхідні матеріальні ресурси. Першою широкою програмою такого роду з'явився план ГОЕЛРО, розроблений в 1920 на основі вказівок Ст І. Леніна. Накопичений при цьому досвід був застосований при здійсненні індустріалізації СРСР, складанні п'ятирічних планів розвитку народного господарства і т. д.
В розвинених капіталістичних країнах, і перш за все в США, вживання С. а. у сфері приватного бізнесу почалося з 50-х рр. 20 ст при вирішенні таких завдань як розподіл виробничих потужностей між різними видами виробів, визначення майбутньої потреби в новому устаткуванні і в робочій силі тієї або іншої кваліфікації, прогнозування попиту на різні види продукції і т. д. Одночасно С. а. все ширше проникає і в сферу управлінської діяльності державного апарату, перш за все при вирішенні проблем, пов'язаних з розвитком і технічним оснащенням озброєних сил і з освоєнням космосу. Методи С. а. використовувалися в США при проведенні програм створення реактивного бомбардувальника В-58, стратегічних ракет і засобів ППО(протиповітряна оборона), при порівняльній оцінці систем озброєння і ін.
В 1972 в Лаксенбурге, поблизу Відня, створений Міжнародний інститут прикладного С. а. (IIASA), у якому беруть участь 12 країн (в т.ч. СРСР і США); він веде роботу по вживанню методів С. а. переважно до вирішення проблем що вимагають міжнародної співпраці (наприклад, охорона довкілля, освоєння ресурсів Світового океану, спільне використання пограничних водних басейнів).
Основою С. а. рахують загальну теорію систем і системний підхід. С. а., проте, запозичує у них лише найзагальніші вихідні вистави і передумови. Його методологічний статус вельми незвичайний: з одного боку, С. а. має в своєму розпорядженні деталізовані методи і процедури, почерпнуті з сучасної науки і створеними спеціально для нього, що ставить його в ряд з іншими прикладними напрямами сучасній методології, з іншої — в розвитку С. а. відсутня тенденція до оформлення його в строгу і закінчену теорію. У С. а. тісно переплетені елементи науки і практики. Тому далеко не завжди обгрунтування рішень з допомогою С. а. зв'язано з використанням строгих формалізованих методів і процедур; допускаються і думки, засновані на особистому досвіді і інтуїції, необхідно лише, щоб ця обставина була ясно усвідомлена. Найважливіші принципи С. а. зводяться до наступного: процес ухвалення рішень повинен починатися з виявлення і чіткого формулювання кінцевої мети; необхідно розглядати всю проблему як ціле, як єдину систему і виявляти всі наслідки і взаємозв'язки кожного приватного рішення; необхідні виявлення і аналіз можливих альтернативних доріг досягнення мети; цілі окремих підрозділів не повинні вступати в конфлікт з цілями всієї програми.
Центральною процедурою в С. а. є побудова узагальненої моделі (або моделей), що відображує всі чинники і взаємозв'язки реальної ситуації, які можуть виявитися в процесі здійснення рішення. Отримана модель досліджується з метою з'ясування близькості результату вживання того або іншого з альтернативних варіантів дій до бажаного, порівняльних витрат ресурсів по кожному з варіантів, міри чутливості моделі до різних небажаних зовнішніх дій. С. а. спирається на ряд прикладних математичних дисциплін і методів, широко використовуваних в сучасній діяльності управління : операцій дослідження, метод експертних оцінок, метод критичної дороги, черг теорію і т. п. Технічна основа С. а. — сучасні обчислювальні машини і інформаційні системи.
Методологічні засоби, вживані при вирішенні проблем з допомогою С. а., визначаються залежно від того, чи переслідується єдина мета або деяка сукупність цілей, чи приймає рішення одна особа або декілька і т. д. Коли є одна досить чіткий виражена мета, міру досягнення якої можна оцінити на основі одного критерію, використовуються методи математичного програмування . Якщо міра досягнення мети повинна оцінюватися на основі декількох критеріїв, застосовують апарат теорії корисності, за допомогою якого проводиться впорядкування критеріїв і визначення важливості кожного з них. Коли розвиток подій визначається взаємодією декількох осіб або систем, з яких кожна переслідує свої цілі і приймає свої рішення, використовуються методи ігор теорії .
Не дивлячись на те, що діапазон вживаних в С. а. методів моделювання і вирішення проблем безперервно розширюється, С. а. по своєму характеру не тождествен науковому дослідженню: він не пов'язаний із завданнями здобуття наукового знання у власному сенсі, але є лише вживанням методів науки до вирішення практичних проблем управління і переслідує мету раціоналізації процесу ухвалення рішень, не виключаючи з цього процесу неминучих в нім суб'єктивних моментів.
Літ.: Квейд Е., Аналіз складних систем, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1969; Оптнер С. Л., Системний аналіз для вирішення ділових і промислових проблем, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1969; Нове в теорії і практиці управління виробництвом в США пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1971; США: сучасні методи управління, М., 1971; Джонсон Р., Каст Ф., Розенцвейг Д., Системи і керівництво, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1971; Гвішиані Д. М., Організація і управління, 2 видавництва, М., 1972; Никаноров С. П., Системний аналіз н системний підхід, в кн.: Системні дослідження. Щорічник. 1971, М., 1972; Акофф Р. Л., Планерування у великих економічних системах, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1972; Янг С., Системне управління організацією, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1972; Юдін Би. Р., Нові елементи в технології капіталістичного управління, «Питання філософії», 1973 № 1; Кліланд Д., Кинг Ст, Системний аналіз і цільове управління, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1974; Systems thinking, ed. by F. E. Emery, Harmondsworth, 1969; Rivett P., Principles of model building. The construction of models for decision analysis, [Chichester], 1972; Hoos 1. R., Systems analysis in public policy. A critique, Berk., 1974. див.(дивися) також літ.(літературний) при статтях Система, Системний підхід .
