Розрахунок споруд, визначення зусиль і деформацій в елементах споруд, переміщень, а також умов міцності, жорсткості і стійкості елементів при статичних і динамічних навантаженнях, температурних і ін. діях. Основна мета Р. с. — забезпечення надійності і довговічності споруд при економічно обгрунтованій витраті матеріалів.
Залежно від вигляду споруд застосовують різні методи їх розрахунку. Елементи, в яких всі розміри (довжина, ширина, товщина) є величинами одного порядку, розраховують на основі законів математичної теорії пружності (див. Пружності теорія ).Пластинки і оболонки, в яких один розмір (товщина) менше двох інших, а також тонкостінні стрижні, в яких все 3 розміри різні, розраховують по правилах прикладної теорії пружності. Розрахунок стрижньових систем виробляється за законами і правилами будівельної механіки (стрижньових систем) і опори матеріалів . Завдання Р. с., що випробовують динамічні дії, розглядаються в динаміці споруджень .
Методи Р. с. в більшості випадків засновані на уявленні про споруду, як про ідеально пружний тель. Точнішу оцінку роботи споруди дає облік пластичної деформації матеріалу, що дозволяє виявити дійсні запаси надійності споруди, зокрема параметри його граничного стану . У ряді випадків (наприклад, для залізобетонних конструкцій і виробів,підстав споруд і т.п.) розрахунок виробляється методами теорії повзучості з врахуванням властивостей реологій матеріалів. При Р. с., схильних до дії випадкових (наприклад, сейсмічних) навантажень, використовують статистичні методи.
