Рана, механічне пошкодження тканин організму з порушенням цілості покривів (шкіри, слизистих оболонок). Характеризується 3 основними місцевими ознаками: зяянням країв, залежним від величини, глибини і локалізації Р., болем і кровотечею, які обумовлені пошкодженням нервів і судин. Окрім анатомічних і функціональних порушень тканин і органів, деякі Р. небезпечні розвитком гострою анемії,шоку (унаслідок рясної кровотечі), а також раневій інфекції, у тому числі анаеробною (газова гангрена,правець ). Р. класифікують: по причинах пошкодження — операційні, випадкові, бойові; у залежності від характеру пошкодження тканин — різані, колені, рубані, забиті, укушені, клаптеві, розтрощені, вогнестрільні; наявність раневої інфекції — асептичні і інфіковані (практично всі випадкові Р. інфіковані); проникнення в порожнині тіла (плевральні і черевну, порожнина черепа, суглобів і пр.) — проникаючі і непроникаючі. Проникаючі Р. небезпечні можливістю попадання інфекції в порожнину або пошкодження органів, що знаходяться там (легеня, печінка, шлунок кишка і пр.). Колені Р. незрідка відрізняються значною глибиною, що загрожує травмою органів і судин в глибині Р. Для забитих, рваних, рубаних Р. характерна велика кількість «розім'ятих» нежиттєздатних тканин і згустків крові, сприяючих розвитку інфекції, особливо анаеробної. Р. при укусах можуть ускладнюватися розвитком важкої інфекції, у тому числі сказ, унаслідок попадання в Р. хвороботворної флори, присутньої в порожнині рота тварини, що укусила. Загоєння Р. залежить від її характеру, а також наявності або відсутності інфекції. Первинним натягненням гояться лінійні різані неінфіковані рани при усуненні зяяння і зближенні їх країв (накладенням швів, дужок, смужок липкого пластиру). Щілина Р. заповнюється згустками крові, фібрином і клітками пошкоджених і загиблих тканин, які потім відторгаються з відокремлюваним Р. або піддаються фагоцитозу з подальшим заповненням порожнини Р. особливими клітками — фібробластами. В кінці другої доби починається вростання кровоносних капілярів (з країв Р.), до 5—7-м-коду добі з фібробластів і новоутворених судин формується рубцева тканина, починається регенерація епітелію, що покриває її. Перетворення молодої сполучної тканини на постійний рубець продовжується декілька місяців. Р., краї яких не зближували (збереглася порожнина), а також інфіковані і ускладнені нагноїтельним процесом, гояться вторинним натягненням триваліший час, проходячи через стадію розвитку грануляції, що заповнюють порожнину Р. і що піддаються поступовій епітелізації з її країв. Важкі загальні захворювання, виснаження, авітамінози приводять до того, що навіть операційні рани гояться вторинним натягненням.
Перша долікарська допомога при пораненні безпосередньо на місці випадку, яку надає сам пострадавший або що оточують, переслідує мету оберегти Р. від вторинного забруднення, зупинити кровотечу і створити спокій для Р. Кожу довкола Р. очищають ватою або Марлеєм, змоченою водою, ефіром, спиртом (так, щоб в Р. рідина не потрапляла), на Р. накладають стерильну серветку, фіксуючи її бинтом, клеолом або липким пластиром. Нерясну кровотечу зазвичай удається зупинити за допомогою пов'язки, що давить, з марлевого бинта. При рясній артеріальній кровотечі, окрім пов'язки, накладають джгут на ділянку кінцівки вище за рану. При поєднанні Р. з переломом кісток кінцівки застосовують іммобілізацію . Кваліфіковану першу допомогу (первинна хірургічна обробка Р.) надає хірург: з Р. видаляють нежиттєздатні тканини, згустки крові, чужорідні тіла, перев'язують в Р. судини, що кровоточать, січуть краї і дно забитих, рваних, розтрощених Р., які після обробки перетворюються на різаних Р., зашивають їх вузловими швами; це сприяє загоєнню Р. первинним натягненням. При інфікованих Р. можливе накладення «відстрочених» швів, які зав'язують, зближуючи краї Р., через 2—3 діб за відсутності її нагноєння. Проводиться специфічна профілактика правця, при свідченнях (рвано-забиті Р., забруднені землею) — профілактичне введення протигангренозної сироватки, заходи профілактики раневого виснаження і ін.
При лікуванні гнійних Р. широко застосовують фізіотерапевтичні методи (ультрафіолетове опромінення, УВЧ(ультрависокі частоти)), антисептики, гіпертонічні розчини куховарської солі, розчин калія перманганату, антибіотики сульфаніламідниє препарати і ін.
Літ.: Стручків Ст І., Загальна хірургія, М., 1966; Камаєв М. Ф., Інфікована рана і її лікування, 2 видавництва, М., 1970.
