Рубець, кінцевий результат розвитку сполучної тканини на місці загоєння рани або виразки. При своєчасній хірургічній обробці різаної рани з рівними краями виникає м'який, інколи ледве помітний, лінійний Р. Прі нагноєнні великих ран і загоєнні їх вторинним натягненням, з утворенням грануляції і подальшою епітелізацією, розвиваються широкі, спаяні з належними тканинами Р. Надлишкову, таку, що підноситься над поверхнею шкіри рубцеву тканину називають келоїдною. Обширні Р. після опіків або гнійних ран, що тривало гояться, в області суглобів кінцівок або на шиї викликають обмеження рухів — контрактури і вимагають пластичних операцій. Р. після загоєння виразок в шлунку або дванадцятипалій кишці незрідка приводять до їх деформації, порушення евакуації з шлунку, розвитку рубцевого стенозу сторожа шлунку.
