Пірс (Peirce) Чарлз Сандерс (10.9.1839, Кембрідж, Массачусетс, - 19.4.1914, Мілфорд, Пенсільванія), американський філософ-ідеаліст, логік, математик і дослідник природи. Член Американської академії наук і мистецтв (1877) і національною АН(Академія наук) (1879). Народився в сім'ї відомого американського математика Б. Пірсу. У 1859 закінчив Гарвардський університет. У 1866—91 П. працював на геодезичній станції берегової охорони США. Читав лекції з логіці, історії і філософії науки в Гарвардському університеті, університеті Дж. Хопкинса в балтіморі і ін.
У філософії П. поєднано дві протилежні тенденції: емпірична, позитивістська, сполучена з кантіанським «критицизмом», і об'єктивно-ідеалістична, пов'язана з Платоном і Ф. Ст Шеллінгом. Основна схема онтологічних побудов П. може бути виражена тезою: «дух є перше, матерія — друге, еволюція — третє». П. критикував агностицизм, заявляючи, що непізнавана, але існуюча «річ в собі» внутрішньо суперечлива, але в той же час заперечував достовірність знання («все наше знання плаває в континуумі невірогідності і невизначеності»).
Первинне значення надавав проблемі формування, надійності і обгрунтованості наукового знання і думки. Основною умовою вирішення цієї проблеми є, по П. тлумачення значення виняткове з точки зору результатів: «Обдумаємо, які наслідки, які взагалі могли б мати практичне значення, буде, за нашим уявленням, мати об'єкт, що розглядається нами. Наше уявлення про ці наслідки і є наше повне уявлення про даний об'єкт» [«Collected papers», v. 5, Camb. (Mass.), 1934 §402]. Цей принцип П. отримав подальший розвиток в ідеалістичній концепції прагматизму (сам термін був введений у філософію Пірсом). Так, слідуючи П., В. Джемс вже прямо ототожнював істинність з практичними результатами, корисністю.
Головні досягнення П. відносяться до області математичної логіки (дослідження поняття міри підтвердження, класифікація думок і типів доказів, природа логіки і її взаємовідношення з математикою межі і можливості формалізації, відкриття мінімальних систем логічних операцій, через які виражаються останні операції) і семіотики, яка була по суті ним створена як наука, що вивчає будь-які системи знаків, вживаних в людських колективах.
Соч.: Collected papers, v. 1— 8, Camb. (Mass.), 1931—58.
Літ.: Мельвіль Ю. До., Філософія Ч. С. Пірсу, М., 1964; Стяжкин Н. І., Формування математичної логіки, М., 1967; Басин Е. Я., Семантична філософія мистецтва, М., 1973, гл.(глав) 9; Thompson М., The pragmatic philosophy of Ch. S. Pierce, Chi., 1963; Gallie W. B., Pierce and pragmatism, [2 ed.], N. Y., 1966; Goudge Т. A., The thought of Ch. S. Peirce, Toronto, 1950; Dobrosielski M., Filozoficzny pragmatyzm C. S. Peirce''a, Warsz., 1967; Feibleman J. K., An introduction to the philosophy of C. S. Peirce, Camb. (Mass.) — L., 1970.
