Природні системи одиниць, системи одиниць, в яких за основні одиниці прийняті фундаментальні фізичні постійні — такі, наприклад, як гравітаційна постійна G , швидкість світла у вакуумі з , постійна Планка h , постійна Больцмана до , число Авогадро N A , заряд електрона е , маса спокою електрона м е і ін. Розмір основних одиниць в Е. с. е. визначається явищами природи; цим природні системи принципово відрізняються від ін. систем одиниць, в яких вибір одиниць обумовлений вимогами практики вимірів. По ідеї М. Планка, вперше (1906) Е, що запропонував. с. е. з основними одиницями h , з , G , до , вона була б незалежна від земних умов і придатна для будь-яких часів і місць Всесвіту. Запропонований цілий ряд ін. Е. с. е. (Р. Люіса, Д. Хартрі, А. Руарка, П. Дираку, А. Греськи і ін.). Для Е. с. е. характерні надзвичайно малі розміри одиниць довжини, маси і часу (наприклад, в системі Планка — відповідно 4,03х10 -35 м-код , 5,42х10 -8 кг і 1,34х10 -43 сік ) і, навпаки, величезні розміри одиниці температури (3,63х10 32 З). Внаслідок цього Е. с. е. незручні для практичних вимірів; крім того, точність відтворення одиниць на декілька порядків нижча, ніж основних одиниць Міжнародної системи (СІ), оскільки обмежується точністю знання фізичних констант. Проте в теоретичній фізиці вживання Е. с. е. дозволяє інколи спростити рівняння і дає деякі ін. переваги (наприклад, система Хартрі дозволяє спростити запис рівнянь квантової механіки ).
Літ.: Долінський Е. Ф., Піліпчук Би. І., Природні системи одиниць, в книзі: Енциклопедія вимірів, контролю і автоматики (ЕІКА), в т.4, М. — Л., 1965, сторінки 3—8.
