Люіс (Lewis) Гілберт Ньютон (23.10.1875, Уеймут, поблизу Бостона, — 23.3.1946, Берклі), американський фізико-хімік, член Національною АН(Академія наук) у Вашингтоні. Закінчив Гарвардський університет (1896). З 1912 професор Каліфорнійського університету в Берклі. Основні роботи в області хімічної термодинаміки і теорії будови речовини. Запропонував нове формулювання 3-го початку термодинаміки, що дало можливість точно визначити абсолютну ентропію. Розробив методи розрахунку вільних енергій хімічних реакцій, ввів поняття термодинамічної активності (1907), летючість. У 1912—16 запропонував електронну теорію хімічного зв'язку. Вперше отримав важку воду D 2 O (1933, спільно з Р. Макдональдом), виділив важкий ізотоп водню дейтерій. Ряд робіт Л. присвячений теорії кислот і підстав, комплексообразованію, розчинності, колірності органічних сполук. Створив школу хіміків. Почесний член АН(Академія наук) СРСР (1942).
Соч. у російському переведенні — Анатомія науки, М. — Л., 1929; Хімічна термодинаміка, Л., 1936 (спільно з Р. М. Рендаллом).
Літ.: Капустінський А. Ф., Г. Н. Льюїс і його праці в області хімії, «Вісті АН(Академія наук) СРСР, Відділення хімічних наук», 1942 № 5.
