Етім Емін (псевдонім; справжнє ім'я Магомед-Емін, син Севзіхана) (1838, аул Цилінг, нині Курахського району Дагестанської АССР, — 1884, аул Ялджух, нині Ахтинського району Дагестанської АССР), лезгинський поет. Народився в сім'ї кадію (судді). Здобувши освіту в медресе, замінив батька в суді, але незабаром вимушений був залишити цю посаду. Першим серед лезгин Е. Е. писав вірші рідною мовою, застосовуючи арабський алфавіт. Він засуджував соціальну несправедливість, виражав співчуття знедоленим («Крик про допомогу» і ін.). Поет протестував проти національного гніту («Повстання 1877 р.»), мріяв про справедливий суспільств, буд («Друзям», «Світу»). Популярні його ліричні вірші. Е. Е. затвердив в лезгинській поезії нові форми, у тому числі восьмискладовий силлабічеськую рядок і рефренну риму. Вірші Е. Е. вперше опубліковані за радянських часів.
Соч.: Хкяг'ай шиірар, Магьачкк'ла, 1948; Шиірар Махачкала, 1960; у російському переводе- Вірші, М., 1959.
