Примітивізм
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Примітивізм

Примітивізм (от примітив ) в образотворчому мистецтві кінця 19 — 20 вв.(століття), навмисна опрощення образотворчих засобів і звернення художників до форм т.з. примітивного мистецтва — первісного, середньовічного, народного, мистецтва древніх позаєвропейських цивілізацій, дитячої творчості. Поширення П. як творчого принципу обумовлено стихійно-анархічним неприйняттям рядом художників сучасної буржуазної культури (з її гострими протиріччями і пануючим в ній духом позитивізму), їх втечею від дійсності до первозданних, «незамутнених» пластів життя. П. виходить з естетичного освоєння художніх культур, що раніше вважалися «низовинно-грубими», «варварськими», і прагнення знайти їх засобами цілісність, емоційну ясність, «спонтанність» світосприймання, що протистоять як аналітичному реалізму, так і натуралізму і імпресіонізму. Ці пошуки лапідарності і голої експресії змикалися з різного роду формальними експериментами представників новітнього перебігу мистецтва кінця 19 — 20 вв.(століття) (див. Постімпрессіонізм, Авангардизм ), часто — з розривом зі всіма традиціями європейської художньої культури, що склалися з 16 ст Не будучи єдиним напрямом, П. по-різному виявлявся в творчості багатьох майстрів: П. Гогена і «нябі», представників фовізма, кубізму, паризької школи і дадаїзма у Франції, експресіоністів об'єднання «Мости» в Германії, в Росії — учасників угрупувань «Блакитна троянда» (після її розпаду і подолання її майстрами тенденцій символістів), «Бубновий валет» і «Ослячий хвіст» (де теоретиком П. був А. Ст Шевченка).

  Термін «П.» часто застосовується і по відношенню до т.з. наївному мистецтву, тобто творчості майстрів, що не отримали професійної підготовки, проте залучених в загальний художній процес кінця 19 — 20 вв.(століття) Твори цих художників (А. Руссо у Франції, Н. Піросманашвілі в Грузії, Ф. Мухе в Германії, Р. Віва в Італії, І. Генераліч в Хорватії, Х. Піппін і А. М. Робертсон, «бабуся Мозес», що прозвала, в США і ін.) властиві своєрідна дитячість в інтерпретації натури, поєднання (деколи комічне) узагальненості форм і дрібної буквальності в деталях.

  Літ.: Goldwater R. J., Primitivism in modern painting, N, Y. — L., 1938.

Примітивізм. А. Руссо. Автопортрет. 1890—96. Національна галерея. Прага.

Примітивізм. М. Ф. Ларіонов. «Офіцерський перукар». 1909. Приватні збори.

Примітивізм. П. Гоген. «Жовтий Христос». 1889. Галерея Олбрайта. Буффало.

Примітивізм. І. Генераліч. «Похорони Штефа Халачека». 1934. Сучасна галерея Югославської академії наук і мистецтв. Загріб.

Примітивізм. Н. Піросманашвілі. «Гульня п'яти торговців». 1909. Музей мистецтв Грузинської СРСР. Тбілісі.

Примітивізм. Х. Піппін. «Джона Брауна везуть на страту». 1942. Пенсільванська академія витончених мистецтв. Філадельфія. Фрагмент.

Примітивізм. П. Клеї. «Акробатичний номер». 1923. Приватні збори.

Примітивізм. П. Пікассо. «Танцівниця». 1907—08. Приватні збори.