Фовізм (франц. fauvisme, від fauve – дикий, хижий), авангардистська течія у франц.(французький) живопис почала 20 ст (див. Авангардизм, Модернізм ) . Іронічне прізвисько «Les fauves» («дикі») було дане сучасною критикою групі живописців, що виступили в 1905 в паризькому Салоні незалежних (А. Матісс, А. Марке, Же. Руо, М. де Вламінк, А. Дерен, Р. Дюфі, Же. Брак, До. ван Донген і ін.). На відміну від йому.(німецький) експресіонізму, Ф. не мав якої-небудь усвідомленої програми і етично-філософського забарвлення, був чисто естетичним протестом проти художньої традиції 19 ст, затвердженням самодовлеющей новизни живописних прийомів. Різних по манері майстрів на короткий термін (1905–1907) згуртували тяжіння до лапідарних образних формул, інтенсивних контрастів колориту, гострих композиційних ритмів, декоративно-лаконічної манери листа, пошуки свіжих імпульсів в примітивній творчості, середньовічній і вост.(східний) мистецтві.
Літ.: Leymarie J., Le fauvisme [Gen., 1959]; Muller J.-E., Le fauvisme, P. [1967]; Diehl G., The fauves, N. Y., 1975; Oppler Е. C., Fauvism reexamined, N. Y., 1976.
