Прагматика (від греч.(грецький) prágma, родовий відмінок prágmatos — справа, дія), розділ (точніше, аспект) семіотики, присвячений розгляду і вивченню відношення суб'єктів, що сприймають і використовують яку-небудь знакову систему (її «інтерпретаторів»), до самої знакової системи. Основоположні ідеї П. йдуть від Ч. Пірсу, надалі істотний вклад до неї внесли Ч. Морріс (якому належить і сам термін «П.») і ін. учені. На відміну від синтактіки, що вивчає чисто структурні стосунки між правильно побудованими виразами знакової системи (безвідносно до їх можливих інтерпретацій, хоча, мабуть, і маючи їх на увазі), і семантики, увага якої зосереджена якраз на цих інтерпретаціях, П. вивчає властивості і відношення якої-небудь знакової системи невимовними засобами самій цієї знакової системи; до них відносяться, наприклад, стилістичні характеристики мови, що забезпечують найбільш успішне («адекватне») сприйняття повідомлень, характеристики допустимої стисливості тексту, що зберігає його зрозумілість, критерії оптимальності структури такого стислого тексту («реферату» на вихідний текст), індивідуальні «роздільні» здатності інтерпретаторів. Т. о., П. передбачає максимальний облік властивостей і можливостей людського інтелекту і сама претендує на виявлення умов, що забезпечують успішну роботу по моделюванню цих властивостей і можливостей. Конкретизуючи це, можна згадати про напрями і наукові дослідження, в яких додаток прагматичних вистав і ідей представляється вельми перспективним, а частенько приводить г и к безпосереднім практичним виходам. Це відноситься до проблем евристичного програмування, машинного переведення (з дуже важким завданням автоматичного розпізнавання омонімії ) , автоматичного реферування, розробки інформаційно-пошукових систем і спеціальних мов для них, розробки мов для космічних комунікацій (т.з. Lincos — lingua cosmica голландського математика Х. Фройденталя) і до всього всілякого круга завдань, що встають при проектуванні і побудові всякого роду «роботів», — завдань, для вирішення яких виявляється явно недостатньо залучення (окрім засобів конкретних наук) одні лише синтаксичних і семантичних міркувань. Прагматичні міркування широко притягуються і в такої типово «умоглядної» області, як розробка підстав математики і математичною логіки (роботи голландських математиків Г. Маннурі і Д. ван Данцига, а також т.з. ультраїнтуїционізм; див.(дивися) Аксіоматичний метод ) . В той же час П. широко користується матеріалом, почерпнутим з даних психології (зокрема, інженерній психології), етологиі (науки про поведінку тварин), соціальної психології, лінгвістики і ін. наук (і, у свою чергу, надає на них дію).
Літ.: Карнап Р., Значення і необхідність, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1959; Логіка і методологія науки. IV Всес. симпозіум, Київ, червень 1965, М., 1967, с. 56—67; Обчислювальні машини і мислення, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1967; Інтегральні роботи. Сб. ст., пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1973; Нільсон Н., Штучний інтелект, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1973: Ajdukiewicz До., Logika pragmatyczna, Warsz., 1965; Morris Ch. W., Foundations of the theory of signs, CHL, 1938; Russell B., An inquiry into meaning and truth, N. Y., [1940]; Martin R. М., Toward а systematic pragmatics, Arnst., 1959; Peirce Ch. S., Collected papers, 2 ed., v. 5, 6, Camb. (Mass.), 1960.
