Питний центр, сукупність структур головного мозку, які регулюють жадаю і питні реакції, визначаючи тим самим потребу організму у воді. Збудження і гальмування П. ц., що виявляється у виникненні або припиненні спраги, обумовлюється физико-хімічним станом внутрішнього середовища організму і сигналами, що поступають від екстеро- і інтерорецепторов (хемо- і механорецептори рота і глотки, шлунку, синокаротідной зони, волюморецептори судинного русла). Окремі структури, що об'єднуються поняттям «П. ц.», розташовані на різних рівнях центральної нервової системи: у гіпоталамусі, лімбічеськой системі, корі великих півкуль. Рецептори гіпоталамічних відділів П. ц. реагують на зміну об'єму і осмотичний тиск рідких середовищ організму, вміст в них іонів Na і біологічно активних речовин. Існує взаємозв'язок між П. ц. і рівнем секреції Вазопресину, ангіотензину, реніна, Альдостерону, гормонів щитовидної залози, інсуліну і т.д. Тим самим П. ц. бере участь в регуляції обміну речовин, діяльності нирок і кровообігу. Пошкодження окремих структур П. ц. може викликати посилення спраги (гипердіпсию) або її пригноблення (гино- і адіпсию). Велике значення мають кіркові відділи П. ц., у яких формуються сложнорефлекторниє реакції, регулюючі вступ води в організм. П. ц, тісно пов'язаний з харчовим центром .
