Спрага, питне збудження, фізіологічний стан, регулююче потрапляння води в організм тварини і людини. Інтенсивність Же. визначається тривалістю позбавлення його води, втратою її з сечею і потім, кількістю куховарської солі, що поступила з їжею. У людини Ж. виявляється відчуттям сухості в порожнині рота і глотки. Ж. обумовлена діяльністю «питного центру» — сукупності нервових клітин, розташованих в різних відділах центральної нервової системи (у гіпоталамусі, лімбіко-ретікулярній системі, корі великих півкуль і ін.) і пов'язана з комплексом рефлекторних реакцій, що виникають при роздратуванні центральних і периферичних інтерорецепторов, що сприймають зміни осмотичного тиску і об'єму вне- і внутріклітинної рідини. Звичайне виникнення Ж. передує обезводненню організму, а усунення її відбувається задовго до вступу випитої води в тканині — вже в результаті акту пиття, змочування рота і глотки і розтягування стінок шлунку. Ж. може виникнути і в процесі травлення, оскільки при цьому частина води з тканин організму поступає в просвіт травного каналу. Значне посилення Ж. спостерігається при деяких нервових і ендокринних захворюваннях, порушенні водно-сольового обміну, зміні вмісту електролітів в крові, набряках сердечного походження.
Літ.: Кравчинський Би. Д., Фізіологія водно-сольового обміну рідин тіла, Л., 1963; Handbook of physiology. Section 6, Alimentary canal, v. I, Control of food and water intake. Balt., 1967.
