Жак-Далькроз (Jaques-dalcroze) Еміль (справжнє прізвище Жак) (6.7.1865, Відень, — 1.7.1950, Женева), швейцарський композитор і педагог. Музике вчився в Женевській консерваторії; удосконалювався у Відні в Р. Фукса і А. Брукнера, в Парижі в Л. Деліба. У 1892—1910 викладав в Женевській консерваторії, де і створив систему музично-ритмічного виховання (ритмічна гімнастика), розробив систему розвитку музичних і ритмічних здібностей (пластичні свободи і виразності, систему тренувань, сприяючих виробленню абсолютного слуху і здібності до музичної імпровізації). У 1911—14 викладав ритмічне виховання в спеціальній школі в Хеллерау, з 1915 — в створеному їм інституті в Женеві. Подібні ж інститути і школи були засновані в Стокгольмі, Лондоні, Парижі. Відню, Барселоні і ін. містах послідовниками і учнями Ж.-Д., серед яких були М. Вігман, Р. Сен-Дені, М. Рамбер, В. Ф. Ніжінський і ін. У 1920 в Москві і Петрограді були організовані інститути ритму по методу Ж.-Д. Радянська школа збагатила цей метод емоційним вмістом. Же.-Д. написав 7 обпер, твори для симфонічного оркестру, 3 кантати, 2 концерти для скрипки з оркестром і ін.
Соч.: Eurhythmics, art and education. L., 1930; La musique et nous. Gen., 1945 (з переліком всіх педагогич. робіт і муз.(музичний) соч.(вигадування)).
Літ.: Шторк До., Система Далькроза, пер.(переведення) з йому.(німецький), Л. — М., 1924; Brunet-lecomte Н., Jacques-dalcroze; sa vie, son oevre, Geneve, 1950.
