Патопсихологія, галузь психології, що вивчає закономірності порушень психічної діяльності і властивостей особи на основі зіставлення із закономірностями їх формування і протікання в нормі.
Становлення П. тісно переплітається з розвитком психіатрії . Перші експеріментально-психологичеськие лабораторії в психоневрологічних установах були створені в кінці 19 ст німецьким психологом Ст Вундтом, російськими психоневрологіями Ст М. Бехтеревим і С. С. Корсаковим . На початку 20 ст стали публікуватися перші посібники з вживання експеріментально-психологичеських методів дослідження психічно хворих. У розвитку П. в СРСР велику роль зіграли ідеї Л.С. Виготського .
Патопсихологічні дослідження мають велике значення для ряду загальнометодологічних проблем психології, наприклад для вирішення питання про співвідношення біологічного і соціального в розвитку психіки . Дані цих досліджень показують, що порушення особи не означає «вивільнення» її біологічних інстинктів і потреб, а характеризується перш за все зміною самих людських мотивів і потреб. Встановлюється також, що закономірності розпаду психіки не повторюють в зворотному порядку етапи її розвитку.
Дані патопсихологічних досліджень використовуються в психіатрії: у якості діагностичних критеріїв; при встановленні міри інтелектуального зниження; при проведенні експертизи (судовою, трудовою, військовою); при обліку ефективності лікування, особливо при використанні психофармакологічних засобів; при аналізі порушень психічної діяльності в разі шкідливих умов праці; при рішенні питання про відновлення втраченої працездатності.
П. використовує експериментальні методи дослідження, основним принципом яких є якісний аналіз порушень психіки як опосередкованій і мотивованій діяльності. Патопсихологічний експеримент надає можливість актуалізації не лише розумових операцій, але і мотивів хворої людини. Особливий розвиток отримала П. дитячого віку, в якій на основі положення Виготського про «зону найближчого розвитку» розроблені особливі методи, зокрема метод повчального експерименту.
Літ.: Бернштейн Н. А., Клінічні прийоми психологічного дослідження психічнохворих, 2 видавництва, М., 1922; 3ейгарник Би. Ст, Патологія мислення, М., 1962; її ж, Особа і патологія діяльності, М., 1971; Питання експериментальної патопсихології. [Сб. ст.], М., 1965; Коган Ст М. (сост.), Принципи і методи психологічного обстеження в практиці лікувально-трудової експертизи, М., 1967; Питання патопсихології, М., 1970; Рубінштейн С. Я., Експериментальні методики патопсихології..., М., 1970; її ж, Психологія розумово відсталого школяра, М., 1970; Психологічні дослідження, ст 3 — Проблеми патопсихології, М., 1971; Cameron N., The psychology of behavior disorders, Boston, 1947; Rey A., Monographics de psychologie clinique, Neuchâtel — P., 1952; Lewicki A., Psychologia kliniczna w zarysie, Posnań, 1968.
