Бехтерев Володимир Михайлович 12.01(1.2) .1857, сіло Соралі губернії Вятськой, — 24.12.1927, Москва], радянський невропатолог, психіатр, психолог, фізіолог і морфолог. У 1878 закінчив Медико-хірургічну академію; з 1885 завідувач кафедрою психіатрії Казанського університету, де Б. вперше створив психофізіологічну лабораторію, заснував (1893) журнал «Неврологічний вісник» і Казанське суспільство невропатологів і психіатрів. З 1893 Би. у Петербурзі професор Військово-медичної академії; з 1897 Жіночого медичного інституту, з 1908 директор організованого їм Психоневрологічного інституту; у 1918 очолив організований за його ініціативою Інститут по вивченню мозку і психічної діяльності (пізніше — Державний рефлексологичеський ним. В. М. Бехтерева інститут по вивченню мозку).
В центрі наукових інтересів Би. стояла проблема людини. Вирішення її він бачив в створенні широкого вчення про особу, яке було б основою виховання людини і подолання аномалій в його поведінці. Спочатку таке учення Б. намагався побудувати на основі пошуку комплексного підходу до вивчення мозку методами анатомії, фізіології і психології («Об'єктивна психологія», 1904; «Психорефлексологія», 1910), а пізніше — через спробу створення комплексної науки про людину і суспільство — рефлексології («Рефлексологія», 1918), яка, по Б., має бути озброєна єдиним природничонауковим методом дослідження. Система знань про людину повинна, згідно Б., будуватися об'єктивно, на основі вивчення стосунків людини з тим, що оточує його фізичним, біологічним і особливо соціальним світом. Загальнотеоретичні побудови Б. у ряді випадків відмічені вульгарно-матеріалістичними помилками (спроби розповсюдити на соціальні і психічні явища дію законів усесвітнього тяжіння, перетворення енергії і т.п.), породжувачами критику його концепції і в радянській літературі. До кінця 1920-х рр. ця концепція втратила значення.
Найбільший вклад в науку склали роботи Б. 1890-х рр. в області морфології мозку. Б. широко користувався поняттям нервового рефлексу, і для опису складних форм рефлекторної діяльності їм був запропонований термін «сполучно-руховий рефлекс». У науковій спадщині Б. важливе місце займають більш ніж 20-річні роботи по статевому вихованню, по поведінці дитяти раннього віку, а також дослідження гіпнотичного навіювання . Би. відкрив провідні дороги спинного і головного мозку, встановив анатомо-фізіологічні основи рівноваги і орієнтування в просторі, функцій зорового горба, центри руху і секреції внутрішніх органів. Описав ряд невідомих до нього мозкових утворень. Би. вперше виділив ряд характерних рефлексів, симптомів і синдромів, важливих для діагностики нервових хвороб; описав ряд хвороб і методи їх лікування.
Соч.: Основи вчення про функції мозку, СП(Збори постанов) Би, 1903—07; Об'єктивна психологія, СП(Збори постанов) Би, 1907—10; Психіка і життя, 2 видавництва, СП(Збори постанов) Би, 1904; Загальна діагностика хвороб нервової системи, ч. 1—2, СП(Збори постанов) Би, 1911—15; Колективна рефлексологія, П., 1921: Загальні основи рефлексології людини, М.— П., 1923; Провідні дороги спинного і головного мозку, М.— Л., 1926; Мозок і діяльність, М.- Л., 1928: Ізбр. проїзв.(твір), М., 1954.
Літ.: Осипов Ст П., Бехтерев, М., 1947; Мясищев Ст Н., До 100-ліття з дня народження В. М. Бехтерева (1857— 1957), «Журнал неврології і психіатрії ним. Корсакова», 1957, т. 57, ст 1, с. 314: Петровський А. Ст, Історія радянської психології, М., 1967.
