Ниркова недостатність, синдром порушення всіх функцій нирок, що приводить до розладу водного, електролітного, азотистого і ін. видів обміну. Розрізняють гостру і хронічну П. н. Гостра П. н. (ОПН) може бути наслідком шоку (травматичного, опікового, гемотрансфузіонного, операційного і ін.), токсичної дії на бруньку деяких отрут (наприклад, ртуті, миш'яку, грибної отрути) або лікарських препаратів, інфекцій, гострих захворювань нирок (нефрит, пієлонефрит і ін.), порушення прохідності верхніх сечових доріг. Основні ознаки ОПН: олігурія — анурія (добова кількість сечі менше 400—500 мл ) , затримка в організмі азотистих шлаків, порушення водно-електролітного і кислотно-лужного балансу серцево-судинній діяльності, недокрів'я і ін. При ОПН зміни в нирках в більшості випадків обратіми і протягом 2 нед (рідше за 1—2 меси ) діурез відновлюється. Лікування направлене на усунення причини ОПН (шок, інтоксикація і т.д.) і обмінних порушень. Для запобігання і боротьби з уремією застосовують гемодіаліз або ін. методи внепочечного очищення крові. Одужання з відновленням працездатності настає через 3—12 міс.
Хронічна П. н. (ХПН) може бути наслідком захворювань нирок (хронічний дифузний гломерулонефрит, хронічний пієлонефрит, амілоїдоз нирок і ін.), динамічних або механічних порушень прохідності сечових доріг (нирковокам'яна хвороба, звуження уретри і т.д.), серцево-судинних і колагенових хвороб, ендокринних порушень (наприклад, діабет цукровий ) і ін. Супроводиться загальною слабкістю, порушеннями сну, свербінням, диспепсією, анемією, високою і стійкою гіпертонією, електролітними порушеннями; у пізнішій стадії — полиурією (яка змінялася олігурією), поліневритами, нарешті азотемією, уремією. Лікування в початковій фазі — призначення малобілкової дієти з обмеженням натрію, гіпотензивні засоби (при гіпертонії), гормони анаболізму, сердечні і ін. засобу; надалі — при наростанні і канальцевой недостатності — розширення дієти і ін. міри підтримки електролітного складу крові. У термінальній фазі ХПН застосовуються хронічний гемодіаліз, пересадка бруньки.
Літ.: Основи нефрології, під ред. Е. М. Тарєєва, т. 1, М., 1972.
