Пієлонефрит (від греч.(грецький) pýelos — балія і nephrós — брунька), запальне захворювання чашечно-мискової системи і паренхіми нирок. Викликається кишковою паличкою, стафілококом, синегнойной паличкою, протєєм і ін. Розрізняють вторинний (йому передують ін. захворювання нирок і сечових доріг) і первинний, гострий і хронічний, одно- і двосторонній П. Морфологичеськие зміни при П. мають характер гнездних клітинних інфільтратов. При хронічному П. на поверхні бруньки — множинні рубцеві втягнення. Кірковий шар стоншений, нерівний.
Гострий П. часто починається з високої температури, ознобу, болів в поперекової області; сечовипускання хворобливе, прискорене; головний біль, нудота, блювота. У перші дні хвороби може підвищуватися вміст азотистих шлаків в крові. У сечі — гній (піурія), еритроцити (гематурія), білок, велике число бактерій (більше 100 тис. в 1 мл сечі). Лікування: антибактеріальна терапія (сульфаніламідниє препарати, нітрофурани, антибіотики), дієта (у гарячковий період — обмеження білків, потім повноцінна, з великою кількістю рідини), тепло на поперекову область, антиспастичні засоби.
Хронічний П. незрідка виявляють при дослідженні сечі або вимірі артеріального тиску. Можливі скарги на загальну слабкість, головний біль, відсутність апетиту, болі в попереку, прискорене сечовипускання. Шкіра бліда, суха. З розвитком захворювання питома вага сечі знижується, часто виявляється гіпертонія. Прогрес двостороннього П. приводить до нирковій недостатності . У діагностиці П. важливі спеціальні методи дослідження сечі, функцій нирок, рентгенологічні і радіоізотопні методи, в окремих випадках — біопсія нирок. Лікування: тривала антибактеріальна терапія (нітрофурани, сульфаніламіди, антибіотики, Неграму і ін.); при гіпертонії — гіпотензивні засоби, нормалізація (порушеного відтоку сечі; за відсутності протипоказань (ниркова недостатність, порушення прохідності сечових доріг, висока гіпертонія) — курортне лікування (Трускавець, Єсентуки, Железноводськ, Саїрме).
Літ.: Питель А. Я., Голігорський С. Д., Пієлонефрит М., 1961; Ратнер Н. А., Хвороби нирок і гіпертонія, 2 видавництва, М., 1971.
