Пієтизм (від латів.(латинський) pietas — благочестя), містична течія в протестантизмі (особливо в лютеранинові) кінець 17—18 вв.(століття) ставляче релігійне відчуття вище за релігійні догми. Виник як реакція на формалізм і сухий раціоналізм ортодоксального лютеранина 17 ст, як відродження ідей первинного лютеранина. В той же час був направлений проти раціоналістичної філософії Освіти. Засновник П. — франкфуртський богослов Ф. Я. Шпенер, що виступив в 70-х рр. 17 ст з проповіддю своїх ідей. Центром П. став відкритий в 1694 університет в Галле (А. Г. Франке і ін.). Відкидаючи зовнішню церковну обрядовість, П. закликав до поглиблення віру, особливе значення надавав внутрішнім емоційним переживанням віруючого, молитві, сприяючій релігійному відчуттю, закликав до етичного самовдосконалення. Наполягаючи на практичному дотриманні принципам християнської моралі, П. оголошував гріховними всякі розваги (театр, танці, ігри), читання нерелігійної літератури. Реакційний і святенницький характер П. став особливо виявлятися в 18 ст, коли до нього почали примикати монархічні юнкерські круги Пруссії. Відносно демократичний характер П. носив у Вюртемберге і особливо в ученні Р. Арнольда. П. зробив вплив на романтизм . Відроджувався (у вигляді окремих вогнищ) і в 19 ст У широкому сенсі П.— релігійно-містичний настрій, поведінка.
