Нирковокам'яна хвороба, нефролітіаз, захворювання людини і тварин, що характеризується освітою в ниркових баліях або їх чашках каменів (конкрементів ) з речовин, що входять до складу сечі. Порушення физико-хімічного стану сечі приводять до випадання в осад кристалів і аморфних солей, які у поєднанні з органічною основою (згусток крові, фібрин, клітинний детрит бактерії і ін.) утворюють камені. Вони можуть бути в одній або в обох нирках, множинними і одіночнимі, невеликими або у вигляді крупної кораловидної освіти. П. би. спостерігається однаково часто у чоловіків і у жінок; рідше — у дітей. Захворюваність в різних країнах і по територіях усередині країн значно вагається. У СРСР П. би. поширеніша серед жителів Середньої Азії, Північного Кавказу і Закавказзі, в басейнах Волги, Ками, Дону і ін. Одна з причин П. би. — гнойновоспалітельниє процеси, особливо пієлонефрит, рідше за захворювання залоз внутрішній секреції, зокрема гіперфункція околощитовідних залоз, і ін. Велике значення мають спосіб життя, живлення, а також особливості грунту, питної води.
Хвороба виявляється болем в попереку тупого характеру або у вигляді ниркової коліки, яка виникає унаслідок закупорки каменем балії або сечоводу. В кінці нападу або незабаром після нього в сечі може з'явитися кров. При ускладненні інфекцією сечових доріг мочивши каламутна, гнійна. Між нападами коліки можливі тупі болі в області відповідної бруньки, що зазвичай посилюються при русі і втихомирюються у спокої. В 15% хворих П. би. протікає безсимптомний. Важливе значення в діагностиці має рентгенологічне дослідження (оглядовий знімок, урографія і ін.); проте при сечокислих каменях — уратах характерної тіні на знімку може не бути і такі камені діагностують складнішими методами. Дрібні камені, що потрапляють в сечовід з балії, часто відходять самостійно або після прийому великої кількості рідини (т.з. водяний удар), лікарській терапії (за призначенням лікарки) і др.; крупні камені відійти з бруньки не можуть. Видаленню підлягають камені, які викликають часті напади ниркової коліки, вторинний пієлонефрит з частими загостреннями, крупні камені, що супроводяться звуженням сечоводу, гідронефрозом і т.п. При уратних каменях деякий лікувальний ефект спостерігають від вживання спеціальних препаратів (т.з. камнерастворітелей). Профілактика: дієта з врахуванням характеру сечокам'яного діатезу, діуретичні засоби, боротьба з сечовою інфекцією.
Літ.: Воробцов Ст І., Камені нирок і сечоводів, в кн.: Керівництво по клінічній урології, під ред. А. Я. Пителя, М., 1969; Питель А. Я., Нирковокам'яна хвороба. Географічна патологія, в кн.: Щорічник БМЕ, т. 2, М., 1969, с. 777— 783: Hienzsch Е., Schneider H.-J. (Hrsg.), Der Harustein, Jena, 1973.
