Несими, Насимі (псевдонім; справжнє ім'я Сєїд Імадеддін) (близько 1369 — 1417, Алеппо), азербайджанський поет. Писав також на перській і арабській мовах. Виріс серед ремісників. Вивчав теологію, логіку, математику і астрономію. Мандрував по Близькому Сходу, поширюючи учення пантеїзму; закликав шукати красу в явищах світу і в людині як ідеалі прекрасного. За рішенням ортодоксального духівництва Н. піддали страшній страті за єресь — з живого зідрали шкіру. Вигадування поета здобули широку популярність на Близькому Сході і в Середній Азії. Н. виражав протест проти соціального гніту, засуджував фанатизм і забобон, ратував за правду і розум. В той же час в його поезії сильні суфійсько-містичні мотиви про тлінність світу, прагнення до злиття з божеством. Вони незрідка поєднуються в Н. з гуманістичними традиціями Низами Гянджеві . В ліриці Н. був майстром таких жанрів, як газель, рубаї, туюг .
Соч.: Сечилміш ше''рлер. [Терт. едені ве ред. М. А. Гулузаде], Баки, 1962; Сечилміш есерларі, Баки, 1973; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Диван. Сб. віршів, Би., 1962: [Вірші], у кн.: Поети Азербайджана, Л., 1970.
Літ.: Смирнов Ст, Нарис історії турецької літератури, СП(Збори постанов) Би, 1892; Аріф М., Історія азербайджанської літератури, Би., 1971; Арасли Р. Т., Імадеддін Несими. Життя і творчість, Би., 1972: Гулузаде М., Несимі, в кн.: Aзербаjчан едебіjjати таріхи, ч. 1, Баки, 1960.
