Туюг, ліричний жанр в класичних тюрко-язічніх літературах. Сходить до древніх форм тюркської народної лірики. Пізніше підпав під вплив арабо-персидського квантитативного (кількісного) віршування . Чотиривірш, написаний одним з розмірів аруза з системою рим ааба, рідше абвб, в виняткових випадках — аааа, інколи з грою слів в римі (теджніс). Що перші дійшли до нас Т. належать Бурханеддіну Сиваси (14 ст). Вперше як жанр Т. відмічений Навої, який сформулював його основні особливості в трактаті по просодії «Веси розмірів» (кінець 15 ст). Як тюркська поетична форма Т. охарактеризований також Бабуром в його «Трактаті про арузе» (начло 16 ст). У сучасних тюркських народів відомий під назвою баяти (азербайджан), лялі (туркменія), ваб (турция).
Літ.: Самойловіч А. Н., З туюгов чагатайца Амірі і чагатайськие туюги Лютфі, «Докл. АН(Академія наук) СРСР. Сірок. У», 1926.
