Народний суд, в СРСР суд першої інстанції на території району або міста, що не має районного ділення. Основна ланка судової системи розглядає всі кримінальні і цивільні справи, що виникають на даній території, за винятком справ, віднесених законом до компетенції ін. судів (див. також Підсудність ), деякі категорії справ про адміністративні правопорушення. Крім того, на Н. с. покладений розгляд справ по скаргах громадян про неправильне включення або виключення їх із списків виборців при виборах в Ради депутатів трудящих.
Принципи організації Н. с. в Радянській державі були визначені в перші ж роки Радянської влади. Декрет про суд, виданий 24 листопада 1917 (СУ РРФСР, 1917 № 4, ст. 50), створивши Н. с., заклав основи радянської судової системи. Конституція СРСР 1936 і ухвалені на її основі закони закріпили і розширили демократичні основи організації і діяльності Н. с.: виборність, підзвітність виборцям, колегіальне — у складі народного судді і два народних засідателів — розгляд справ, незалежність суду при здійсненні правосуддя (див. також Суд, Судоустрій ). Рішення і визначення по цивільних справах і вироки у справах в частині майнових стягнень виконуються такими, що полягають при Н. с. судовими виконавцями .
Н. с. належить значна роль в справі охорони соціалістичної власності, особистої власності громадян, політичних, трудових, житлових і інших особистих і майнових прав громадян СРСР, майнових прав колгоспів, а також державних і інших громадських організацій.
