література Таміла, література Таміла . Її витоки сходять на початок 1-го тисячоліття: поетичні збірки «Вісім антологій» і «Десять пісень», в яких описані сільське і міське життя древнього Таміла, мандрів поетів, доблесті царів; особливе місце займає любовна лірика. Літературні норми древньої поезії, близької фольклору, закріплені в найранішому граматичному трактаті в віршах «Толькаппіям». До середини 1-го тисячоліття відносяться збірки афористичної поезії «Тірукурал» і «Наладіяр». Вплив буддизму і джайнізму помітно в поемах 2-ій половині 1-го тисячоліття: «Повість про браслет», «Перловий поясочок», «Валаябаді», «Кундалакеши» (дві останні зберегли в уривках), «Чарівний самоцвіт Джіваки».
Поема «Рамаяна» Камбана (10—11 вв.(століття)) і ін. перекладення, в яких використані образи Тамілом міфології, відходять від простого наслідування і починають змальовувати національне життя Оттаккуттан (12 ст) і Пухаженді (13—14 вв.(століття)) розвивали світську придворну поезію. Поширення набув штучний пишномовний стиль поезії і прози, для якого характерне поєднання елементів мови Таміла і санскриту. Виділення в індуїзмі течій — шиваїзм і вішнуїзм породило обширну літературу бхакті, що бере почало в 7—8 вв.(століття): антологія «4000 священних гімнів», що почиталися і нині вішнуїтамі нарівні з ведами, 12 «Священних збірок», велика частина яких зібрана близько 11 ст Намбі Андаром Намбі, вірші Самбандара (7 ст), поетів 8 ст Аппара і Сундарара, збірка віршів «Священне речення» Маникка-вашагара (9 ст) і «Періяпуранам» Секкилара (12 ст). Пізніше виділяються релігійні поети Арунагирі (15 ст), Шивапрахасар (17 ст), Тайюманавар (18 ст) і ін.
В 19 ст відбувається значний підйом культури Таміла. Поширюються просвітницькі ідеї, посилюється інтерес до національної культури і літератури. У 1831 з'явилися перший журнал Таміла «Таміл патріка», в 1880 перша газета «Свадеса-міттіран». Почалося оновлення традиційної поезії. Проза, що зародилася в 17—18 вв.(століття), затверджується як самостійний рід літератури в 19 ст Один з тих, що її зачинають — С. Веданаягам Піллаї (1826—89), автор першого романа Таміла «Історія Пратапа Мудаліяра» (1879). Виділяються також романісти Б. Раджам Айяр (1872— 1898), А. Мадавія (1874—1926). Розвиток розповіді спочатку пов'язаний з переведеннями і адаптаціями творів західноєвропейських новелістів. З оригінальними розповідями виступили С. Айер (1881—1925), Мадавія, що виражали антиколоніальні тенденції. У основі ранніх прозаїчних творів — просвітницький реалізм. У поезії почала 20 ст видатне місце належить Суппіраманії Бараді (1882—1921), у віршах якого прозвучали патріотичні, антиколоніальні, антифеодальні мотиви; одним з перших в Індії він вітав Жовтневу соціалістичну революцію («Нова Росія», 1918).
В Т. л. 20 ст велику роль грають літературно-художні журнали «Ананда віхадан» (з 1924), «Калаїмахаль» (з 1931) і «Кальки» (з 1941). Прозаїка Кальки (1899—1954) зміцнив жанр історичного («Улюблений син Кавері», 1947—48) і соціального романа («Шум хвиль», 1953). Популярністю користуються соціально-побутові романи Р. А. Махадевана (1913— 1957), романи 50—60-х рр. «Шматок вугілля» і ін. М. Варадараджана (1912—73), повість «Серце жінки» (1952), роман «Будинок сусіда» С. Тіріпурасундарі (р. 1921), психологічний роман «Схвильоване серце» (1953) Ахилана (р. 1923), а також творчість Ч. Рагунадана (р. 1923) — перекладача творів М. Горького, Д. Джеякандана (р. 1934) — автора повістей і розповідей, романа «Різний час, різні люди» (1973). Помітний внесок у розвиток новели внесли Пуду-мейппіттан (1906—48), К. В. Джаганнадан (р. 1906), Н. Піччамуртті (р. 1901), Т. Джанакираман (р. 1921), Г. Ажахирісамі (р. 1923).
Розвивається драматургія Таміла, що випробовує вплив Р. Ібсена і А. П. Чехова . Трактування характерів стає реалістичнішим, психологічно точною. Радіо сприяє зміцненню одноактної драми (Б. С. Рамайя) ін. У Делі, Бомбеї і Калькутті існують асоціації письменників Таміла, що видають літературно-художню періодику. З 1941 функціонує асоціація Таміла Коломбо. Т. л. зробила вплив на розвиток літератури ін. народів Індії. (1930).
Літ.: Смирнова І., Короткий нарис розвитку літератури (до кінця XIX ст) Таміла, в кн.: Літератури Індії, М., 1958; Vaiyapuri PILLAIS., History of Tamil language and literature, Madras, 1956; Meena kshisundaran Т. P., A history of Tamil literature, Annamalainagar, 1965; Kailasapathy До., Tamil heroic poetry, Oxf., 1968.
