Веди (санськр. веда, буквально — знання), прадавні пам'ятники індійської словесності, створені в кінці 2-го тис., — 1-ої половини 1-го тис. до н.е.(наша ера) на староіндійській (ведійськом) мові. Ст, або літературу вед, складають декілька розрядів пам'ятників, хронологічно наступних один за іншим: власне Ст, або саяхити, чотири збірки гімнів, співів і жертовних формул (Рігведа, Самаведа, Яджурведа і Атхарваведа ), брахмани — теологічні трактати, що пояснюють жрецький ритуал; араньяки і упанішади — філософські вигадування у віршах і прозі, серед яких виділяються за своїм значенням і літературним достоїнствам 12—14 ранніх упанішад. Будучи священними текстами брахманізму, Ст почиталися адептами як божественне одкровення — шруті (буквально — почуте) і в своїй релігійній функції передавалися усно, по пам'яті. Вміст Ст синкретічно: ритуальні розпорядження вони поєднують з викладом філософських, етичних і соціальних учень, елементи магії сполучають із зачатками наукових вистав, спираються на первісний фольклор і міфологію і містять елементи літературних жанрів. У цілому Ст відображають стадію переходу індійських племен від первіснообщинного устрою до класового суспільства і є дуже коштовним і частенько єдиним джерелом по соціально-економічній і культурній історії прадавньої Індії. До Ст примикають (але не входять в категорію шруті) трактати веданги (буквально — частини Ст) по фонетиці, граматиці, етимології, метриці, астрономії і ритуалу — допоміжним дисциплінам, необхідним для правильного тлумачення текстів вед.
Літ.: Овсянико-Куліковський Д. Н., Релігія індусів в епоху вед, в збірці: Ізбр. праці російських індологів-філологів, М., 1962; The history and culture of the Indian people, [v. 1] — The Vedic age, L., [1957]; Winternitz М., A history of Indian literature, transl. from the original German, v. 1, pt 1, [Calc.], 1959; Dandokaг R. N., Vedic bibliography, v.1—2, Bombay — Poona, 1946—61. див.(дивися) також літ.(літературний) при ст. Релігія вед .
