Купівельні фонди населення , частина грошових доходів населення, призначена для покупки товарів і характеризуюча загальний об'єм його платоспроможного попиту на товари народного вжитку. У практиці планерування і обліку в СРСР загальний об'єм П. ф. н. визначається на основі балансів грошових доходів і витрат населення (див. Баланс грошових доходів і витрат населення ) і складає різницю між всією сумою грошових доходів, з одного боку, і сумою нетоварних витрат (оплата послуг, обов'язкові і добровільні платежі) і приросту заощаджень — з іншою. При визначенні П. ф. н. по окремих союзних і автономних республіках, краям і областям враховується також сальдо між отриманими і відісланими грошовими коштами по переведеннях і акредитивам.
П. ф. н. на плановий період розраховуються Держпланом СРСР і госпланамі союзних і автономних республік, плановими органами виконкомів місцевих Рад. Звітні дані о П. ф. н. складаються ЦСУ СССР і його місцевими органами. На основі П. ф. н. розробляються плани роздрібного товарообігу державної і кооперативної торгівлі (з розрахунком повного забезпечення їх товарною пропозицією), за винятком тієї частини, яка використовується населенням на покупку товарів в системі споживчої кооперації (за цінами місцевих ринків; див.(дивися) Кооперація споживча ) і безпосередньо в колгоспів.
В 1970 покупок товарів в державній і кооперативній торгівлі СРСР зросли в порівнянні з 1965 (у порівнянних цінах) на 48%. У 1973 вони склали 186 млрд. крб. Проте покупки товарів народного вжитки не характеризують повністю як купівельних можливостей населення, так і фактичної реалізації П. ф. н. Слід мати на увазі, що в об'ємі роздрібного товарообігу державної і кооперативної торгівлі відбивається продаж товарів не лише населенню, але і організаціям, підприємствам, установам, колгоспам (в порядку т.з. дрібного опту; доля таких продажів складає в середньому 4,5—4,6% об'єму роздрібного товарообігу державної і кооперативної торгівлі), а також (по кооперативній торгівлі) продаж з.-х.(сільськогосподарський) продуктів, куплених і прийнятих на комісію з цін згідно домовленості (у 1973 об'єм вказаного продажу в системі споживчої кооперації склав 1,4 млрд. крб.). Частина грошових доходів, призначених для покупки товарів, може залишатися нереалізованою (унаслідок структурних відмінностей в попиті і пропозиції товарів) і йти на збільшення грошових заощаджень населення. В той же час при оптимальному поєднанні попиту і пропозиції П. ф. н. можуть зростати за рахунок скорочення заощаджень. Постійне зростання П. ф. н. в умовах соціалізму є наслідком високих темпів зростання національного доходу і використання його на користь суспільства. Безпосередньо на величину П. ф. н. робить вплив зростання чисельності робітників і службовців в народному господарстві і підвищення їх заробітної плати, збільшення грошових доходів колгоспників, зростання виплат населенню з суспільних фондів вжитку, скорочення податків і ін. чинники. Лише за 1961—70 чисельність робітників і службовців збільшилася в СРСР на 45%, їх середньомісячна заробітна плата з додаванням виплат і пільг з суспільних фондів — на 53%, видача колгоспникам грошей і продуктів в порядку оплати праці з розрахунку на один відпрацьований людино-день — в 2,75 разу.
Аналогічний процес спостерігається і в ін. соціалістичних країнах. Наприклад, чисельність робочих країн, що служать в народному господарстві, — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) за 1961—70 зросла на 33,4%. Середньомісячна заробітна плата робітників і службовців в державному і кооперативному секторах народного господарства збільшилася за той же період в Болгарії на 58%, в Польщі на 46%, в Угорщині на 39%, в Чехословакії на 38%.
В СРСР і в ін. країнах соціалістичної системи П. ф. н. зростають не лише в номінальному вираженні, але і в реальному значенні. Це відбувається унаслідок зниження роздрібних цін на товари народного вжитку (див. Роздрібні ціни ) . Зниження цін, не роблячи впливу на загальну суму і на среднедушевой рівень купівельних фондів, збільшує можливості покупки товарів населенням.
В умовах капіталізму унаслідок інфляційного зростання цін на споживчі товари реальний рух П. ф. н. має тенденцію до зниження, яка зберігається навіть при певному збільшенні заробітної плати, що досягається в результаті класової боротьби трудящих.
Літ.: Чернявський В. Р., Потреби, попит, товарообіг в соціалістичному суспільстві, М., 1971, гл.(глав) 3; Планерування народного господарства СРСР, під ред. Н. С. Коваля, 3 видавництва, М., 1973, гл.(глав) 18; Планерування народного господарства СРСР, під ред. Л. Я. Беррн, 2 видавництва, М., 1973, гл.(глав) 17.
