Кооперація споживча, вигляд кооперації, об'єднуючої споживачів для спільних закупівель, виробництва споживчих товарів і подальшого продажу їх своїм членам і населенню. Виникла в умовах капіталізму як одна з перших форм економічної боротьби міського пролетаріату і що втрачають господарську самостійність дрібних виробників міста і села. Перші споживчі кооперативи робітників і селян з'явилися в кінці 18 — початку 19 вв.(століття) у Великобританії і набули потім поширення у Франції, Німеччині, Італії і ін. країнах Європи. У сучасних умовах До. п. поширена у всіх капіталістичних країнах Європи, у ряді країн Азії (Японії, Індії, Бірмі, Шрі-Ланка, Бангладеш і ін.), Америки (США, Канаді, Аргентині, Бразилії, Чилі, Мексиці і ін.), Африки (АРІ, Сирії, Танзанії, Уганді, Малі, Сенегалі, Маврикії і ін.) і в Австралії. У деяких з цих країн функції До. п. виконують сбито-постачальніцькі і кредитні кооперативи. У національній економіці розвинених капіталістичних країн (окрім США і Канади) До. п. отримала значний розвиток: наприклад, в 1972 на долю До. п. Великобританії, Данії, Норвегії, Швейцарії доводилося 8—11% загальної суми роздрібного товарообігу, в Швеції — 14%, Ісландії — 30%, Фінляндії — 36%.
В Росії До. п. виникла в 60-х рр. 19 в.; масового поширення в містах і селах країни набула в кінці 19 — початку 20 вв.(століття), особливо після буржуазно-демократичної революції 1905—07. У 1914 в Росії було 10,9 тис. споживчих кооперативів, на їх долю доводилося 7% загального товарообігу країни, а в 1916—17 споживчих суспільств в Росії налічувалося вже більше, ніж у всій Західній Європі, на їх долю доводилося 35% загального товарообігу країни.
Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції До. п. зіграла важливу роль у витісненні з товарообігу приватного капіталу, в створенні апарату радянської торгівлі, здійсненні кооперативного плану В. І. Леніна . Поряд з ін. видами кооперації (товариствами по обробці землі, кредитової, збутової, постачальницької, промислової) До. п. стала школою колективного господарювання, підготовчим рівнем для перетворення дрібнотоварного одноосібного селянського господарства в крупне соціалістичне виробництво. До 1919 кількість споживчих кооперативів збільшилася до 53 тис. З переходом до неп(нова економічна політика) в головне завдання До. п. полягала у виконанні завдань держави по обміну продукції промисловості на надлишки з.-х.(сільськогосподарський) продуктів у селян. До кінця 1927 в сільських споживчих суспільствах налічувалося 9,8 млн. пайовиків, або 39% селянських господарств, в 1928 — 54,2%, в 1929 — 58,3% господарств.
В сучасних умовах в СРСР До. п. поряд з торгівлею здійснює заготовки з.-х.(сільськогосподарський) сировини і продуктів, закупівлі їх надлишків в колгоспів і населення, переробку з.-х.(сільськогосподарський) продуктів, хлібопечення, виробляє ряд товарів народного вжитку. Як громадська організація До. п. входить в систему масових громадських організацій, складових основу соціалістичної демократії. Вона веде велику масово-виховну роботу, залучає своїх членів до безпосереднього управління і контролю за діяльністю кооперативів, їх союзів і господарських підприємств. До. п. СРСР в 1972 включала 11584 суспільства споживачів, що об'єднували понад 61,5 млн. чоловік і що здійснювали торгівельне обслуговування майже половини населення країни. Роздрібний товарообіг До. п. склав в 1972 більше 50 млрд. рублів (близько 30% товарообігу всієї країни), заготівельний зворот — 6,6 млрд. рублів, об'єм реалізованої продукції власного виробництва — 3,95 млрд. рублів; вона мала понад 370,5 тис. підприємств роздрібної торгівлі і 76 тис. підприємств громадського харчування, 17,5 тис. заготівельних організацій і 24 тис. промислових підприємств, власну мережу учбових закладів: 5 інститутів, 120 технікумів, 139 професійно-технічних училищ, щорічний контингент яких перевищує 250 тис. чоловік. За 1966—70 товарообіг кооперації з розрахунку на душу населення виріс на 49,4% (загальний товарообіг по країні — на 40,7%). На 1 січня 1973 діяло понад 700 торгівельних центрів, 117 тис. магазинів самообслуговування, 15 тис. рундуків без продавців, налагоджується посилочна торгівля. Для розвитку матеріально-технічної бази торгівлі До. п. щорік вкладає в капітальне будівництво до 800 млн. рублів. На 24-м-коді з'їзді КПРС (1971) наголошувалася необхідність «розвивати торгівельну, заготівельну і виробничу діяльність споживчій кооперації, сприяючу розширенню економічних зв'язків між містом і селом» (Матеріали XXIV з'їзду КПРС, 1971, с. 275).
Система До. п. СРСР включає споживчі суспільства, що об'єднуються в районні союзи (райспоживспілки), які полягають членами обласних (краєвих) і безпосередньо республіканських союзів; обласні (краєві, автономних республік) союзи входять в республіканські (союзних республік) споживспілки об'єднувані, у свою чергу, в Центральний союз споживчих суспільств (Центросоюз). Взаємовідношення між всіма ланками системи До. п. грунтуються на принципі демократичного централізму . До. п. здійснює свою діяльність головним чином в сільській місцевості, ніж активно сприяє поліпшенню умов життя, праці і побуту колгоспників, робочих радгоспів і сільської інтелігенції, ліквідації істотних відмінностей між містом і селом, зближенню рівнів життя міського і сільського населення. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 червня 1958 До. п. у зв'язку з 60-річною діяльністю Центросоюза нагороджена орденом Леніна. Центросоюз з 1903 — член Міжнародного кооперативного альянсу . Він здійснює широкі дружні і ділові зв'язки з кооперативними організаціями 85 країн, веде безпосередньо торгівлю з кооперативами і фірмами 32 країн (1972).
В ін. соціалістичних країнах До. п. також стала важливим чинником будівництва соціалізму, розвитку соціалістичного товарообігу. На початку 70-х рр. 20 ст число членів До. п. в Болгарії, Угорщині, ГДР(Німецька Демократична Республіка), Польщі, Румунії і Чехословакії складало 25—45% до загальної чисельності самодіяльного населення; у роздрібному товарообігу доля кооперативів складала: у Болгарії — близько 40%, Угорщині — 30,8%, ГДР(Німецька Демократична Республіка) — 34,4%, Польщі — 50%, Румунія — 30%, Чехословакії — 25,4%.
В більшості країн, що розвиваються, До. п., як і ін. види кооперації, діє за підтримки держави і використовується для регулювання розподілу товарів. Див. також ст. Кооперативний рух .
Літ.: Ленін Ст І., Питання про кооперативи на Міжнародному соціалістичному конгресі в Копенгагені, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 19; його ж, Первинний варіант статті «Чергові завдання Радянської влади», там же, т. 36; його ж, Мова на зборах уповноважених Московського центрального робочого кооперативу 26 листопада 1918 р., там же, т. 37; його ж, Мова на III з'їзді робочої кооперації 9 грудня 1918 р., там же; його ж, Про кооперацію, там же, т. 45; Куйбишев Ст Ст, Ленін і кооперація, М., 1925; Програма КПРС, М., 1972: Матеріали XXIII з'їзду КПРС, М., 1966; Матеріали XXIV з'їзду КПРС, М., 1971; Бланк Р. Я., Основи теорії і історія споживчої кооперації СРСР, М., 1963; Бланк Р., Кондратов Ст, Крамаровський Я., Міжнародний кооперативний рух, М., 1965; Радянська кооперація на ленінській дорозі. Сб. ст., М., 1970; Меркулова А. С., Історія споживчій кооперації, М., 1970.
