Кооперація сільськогосподарська
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Кооперація сільськогосподарська

Кооперація сільськогосподарська, вигляд кооперації, об'єднуючої з.-х.(сільськогосподарський) товаровиробників для спільно виробництва продукції або здійснення інших видів діяльності по забезпеченню економічних потреб своїх господарств (переробка, збут продукції, постачання засобами виробництва і т. д.). Виникла в країнах Західної Європи в 1-ій половині 19 ст, в країнах Східної Європи і в Росії — в 2-ій половині 19 ст На імперіалістичній стадії розвитку капіталізму в багатьох сучасних розвинених капіталістичних країнах До. с. перетворилася на складний соціально-економічний організм, що охоплює виробництво з.-х.(сільськогосподарський) продукції, її переробку, зберігання, реалізацію, кредитування сільського господарства, виробництво для нього засобів виробництва, а також постачання ними фермерів. Часто з.-х.(сільськогосподарський) кооперативи організовують свою діяльність на основі вертикальній інтеграції ; закупочно-постачальніцькі кооперативи здійснюють переробку і збут з.-х.(сільськогосподарський) продукції, організацію технічного обслуговування шляхом створення відповідних підприємств; кредитні кооперативи поряд з фінансовими операціями всі у великих розмірах здійснюють торгівельні операції (збут, постачання). Впродовж багатьох десятиліть робилися спроби створення виробничих з.-х.(сільськогосподарський) кооперативів. Вони почали виникати вже в кінці 19 — початку 20 вв.(століття) Проте відомого поширення набули лише в 60-х рр. 20 ст під впливом науково-технічного прогресу і спроб частини дрібного і середнього фермерства об'єднаними зусиллями протистояти крупному капіталу (див. Кооператив виробничий в сільському господарстві ) . Серед капіталістичних країн До. с. найбільш розвинена в скандінавських країнах, Нідерландах, Ісландії, Японії, де з.-х.(сільськогосподарський) кооперативи в кінці 60-х рр. забезпечували переробку і збут до 75—90% всієї товарної продукції сільського господарства і постачання до 60—75% засобів виробництва. У цих країнах кооперативи грають вирішальну роль в кредитуванні сільського господарства, займають ключові позиції в харчовій промисловості, в оптовій торгівлі, в виробництві мінеральних добрив, деяких видів з.-х.(сільськогосподарський) техніка і т. д. Менше розвинена До. с. в інших капіталістичних країнах. У Франції в 2-ій половині 60-х рр. з.-х.(сільськогосподарський) кооперативи збували до 40% товарної продукції, поставляли землеробам майже 50% виробничих товарів, зосереджували в своїх руках понад 75% дрібного з.-х.(сільськогосподарський) кредиту; у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) на долю До. с. кінця 60-х рр. доводилося 36% збуту товарній продукції, 47% постачань фермерам засобів виробництва, 26% всіх виданих ним кредитів. У Італії До. с. забезпечували до 30% переробки і збут товарного молока, 15—20% вин, до 35% експорту овочів і фруктів, до 30% потреби в з.-х.(сільськогосподарський) кредиті. У США доля До. с. (кінець 60-х рр.) складала 20—25% в збуті товарній продукції і 20% у фермерських закупівлях засобів виробництва. У Великобританії (2-я половина 60-х рр.) через До. с. здійснювалася реалізація 10% товарній продукції і 20% виробничих постачань сільському господарству.

  У ряді країн До. с. займає монопольне положення в переробці і збуті більшості або отдельнвх видів з.-х.(сільськогосподарський) продукції, а деякі кооперативні підприємства входять до числа найбільших переробляючих і збутових компаній.

  В Швеції, Норвегії, до певної міри в Японії існує єдина система До. с., керована із загального центру; у більшості ж країн є декілька крупних центрів До. с., що діють незалежно один від одного і вступаючих інколи в конкурентну боротьбу між собою.

  В перехідний період від капіталізму до соціалізму пролетарська держава використовує різні види До. с., які служать засобом поступового залучення селянства трудящого в соціалістичне будівництво (див. статті Колективізація сільського господарства, Кооперативний рух, Кооперативний план В. І. Леніна, Кооперація селянських господарств ) .

  До. с. в країнах Азії і Африки, що розвиваються, виникла в кінці 19 — початку 20 вв.(століття) двома шляхами: як добровільні організації серед колоністів європейського походження і як насильницькі об'єднання місцевого населення, що насаджувалися колоніальною адміністрацією для хижацької експлуатації природних багатств на користь метрополій. Принципово новий етап в розвитку кооперативного руху в країнах, що звільнилися від колоніальної залежності, настав після здобуття ними політичній незалежності. Уряди більшості молодих держав відводять кооперації значне місце в програмах розвитку з.-х.(сільськогосподарський) виробництва і всієї національної економіки. Ранньою формою До. с. є кредитна кооперація (див. Кооперація кредитова ) , що має найбільше поширення в країнах Азії. Збутова кооперація розвивається переважно в країнах Африки, де перед монокультурним сільське господарством гостро коштує проблема збуту продукції. Так, в середині 60-х рр. 20 ст через кооперативи збувалося: у Сенегалі понад 50% урожаю земляного горіха, в Уганді 60% бавовни і понад 50% кави. У АРЕ в районах, де проведена аграрна реформа, весь збут бавовни здійснюється кооперативами. Збутові кооперативи поступово переходять до первинної переробки продуктів, що заготовляються. У країнах, що розвиваються, До. с. сприяє об'єднанню розрізнених селянських мас, сприяє зростанню їх класової самосвідомості, виробленню навиків колективного господарювання і тим самим створенню соціально-економічних передумов для переходу цих країн на некапіталістичну дорогу розвитку. У країнах Латинської Америки тенденція розвитку До. с. в цілому відповідає практиці розвинених капіталістичних країн. Специфічні межі зв'язані з використанням форм громадського землекористування і землеволодіння, а також з проведенням у ряді країн аграрних реформ .

 

  Літ.: Сільськогосподарська кооперація в умовах капіталізму, М., 1963; Аграрне питання в країнах Азії і Північної Африки, М., 1968; Мартинов Ст Д., Аграрні стосунки і сільськогосподарська кооперація в Швеції, М., 1967; Стародубровськая Ст Н., Кооперативна власність в сільському господарстві соціалістичних країн, М., 1970; Yearbook of agricultural cooperation. 1966, Oxf., 1966; то ж, 1971, Oxf., 1971.

  Ст Д. Мартинов.