Кооператив виробничий в сільському господарстві, вигляд кооперації, об'єднуючої сільських виробників для спільної обробки землі, використання машин або виробництва з.-х.(сільськогосподарський) продукції, заснованій на частковому або повному усуспільненні засобів виробництва і праці в сфері з.-х.(сільськогосподарський) діяльності; останнє відрізняє До. п. в с. х. від ін. видів кооперації, які або сприяють з.-х.(сільськогосподарський) виробництву, або взагалі не пов'язані з ним.

  Виникненню До. п. в с. х. передує значний розвиток ін. видів кооперативів сільських виробників (збутових, постачальницьких, кредитових). Розвиток До. п. в с. х. історично йде по дорозі від простих (нижчих) форм до складнішим і до вищої форми. Для нижчих форм До. п. в с. х. характерний зазвичай лише часткове усуспільнення праці (на всіх або на окремих стадіях відтворювального процесу в сільському господарстві; як правило, в найбільш трудомістких виробничих операціях), для складніших — часткове усуспільнення праці і власності на засоби виробництва, а для вищої — повне усуспільнення праці і власності на основні засоби виробництва: землю, машини, крупну продуктивну худобу, господарські споруди (див. Кооперативна власність ) .

  До. п. в с. х. може охоплювати як всі сфери з.-х.(сільськогосподарський) виробництва об'єднаних в нім селянських господарств, так і лише одну з них (наприклад, рослинництво або тваринництво). Він може об'єднувати зусилля селян і у вужчій виробничій діяльності (наприклад, зернове виробництво в рослинництві, молочне виробництво в тваринництві і т. д.). Поряд з чисто виробничими кооперативами існують кооперативи, що поєднують виробничі функції з постачальницько-збутовими, кредитовими і виробничо-обслуговуючими, а також з переробкою з.-х.(сільськогосподарський) продукції (див. Кооперація сільськогосподарська ) .

  В умовах капіталізму До. п. в с. х. виникли в розвинених капіталістичних країнах в кінці 19 — початку 20 вв.(століття); їх число значно зросло після 2-ої світової війни 1939—45, але, не дивлячись на це, питома вага їх в загальній масі з.-х.(сільськогосподарський) кооперативів ще невисокий. Нестійкість дрібного фермера в конкурентній боротьбі, неефективність його виробництва, прагнення пристосувати своє господарство з його украй обмеженими можливостями до вимог науково-технічної революції вимушують частину фермерів об'єднуватися не лише у сфері звернення, але і безпосередньо у сфері виробництва. Найбільший розвиток отримали прості форми До. п. в с. х., причому більшість з них дрібні (включають від 2 до 10 господарств); незрідка До. п. в с. х. об'єднують селян, зв'язаних родинними зв'язками. Відносний високий розвиток отримали в кінці 60-х рр. 20 ст До. п. в с. х. у Франції, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Італії, Іспанії, Японії. У Франції До. п. в с. х. в основному представлені товариствами по спільно господарюванню (ГАЙОК), а також кооперативами по спільно придбанню і використанню з.-х.(сільськогосподарський) техніка (КЮМА). У переважній більшості ГАЙОК обобществляєтся все господарство його членів, в останніх — лише земля. У 1970 у Франції налічувалося 2,4 тис. ГАЙОК із загальною площею близько 200 тис. га. Окрім ГАЙОК і КЮМА, у Франції існує така форма До. п. в с. х., при якій не обобществляются засоби виробництва але за допомогою техніки, що знаходиться у власності окремих членів кооперативу, здійснюється цикл робіт (жнива, сінокіс, силосування і т. д.) в господарствах інших членів, що не мають в своєму розпорядженні техніки, з оплатою по ставках, певним Статутом кооперативу. У Іспанії До. п. в с. х. типа ГАЙОК почали розвиватися в середині 60-х рр. У 1968 їх налічувалося 1,2 тис. із загальною площею 180 тис. га. В Японії створюються кооперативи (т.з. групи спільного господарювання) по обробітку рису, відгодівлі свиней, вирощуванню птиці і т. д. Якщо в 1960 таких кооперативів було близько 600, то в 1966 — вже більше 5 тис.

  В До. п. в с. х., об'єднуючих при капіталізмі різні соціальні шари села, виявляється антагонізм економічних інтересів, наприклад при вирішенні питань участі членів кооперативу у виробництві і доходах, розподілі матеріальної відповідальності і т. д. Поряд з протиріччями між членами кооперативів в деяких з них існують протиріччя між кооператорами і найнятими робітниками (більше половини ГАЙОК у Франції в 1970-х рр. використовувала найману працю). У епоху державно-монополістичного капіталізму До. п. в с. х. незрідка із знаряддя захисту фермерства перетворюється на придаток монополістичного капіталу, в засіб економічного панування монополій в сільському господарстві. Проте комуністичні і робочі партії капіталістичних країн підтримують До. п. в с. х., допомагають об'єднаним в них дрібним і середнім селянам і фермерам боротися за додання демократичного і антимонополістичного характеру кооперативному руху .

  До. п. в с. х. при соціалізмі. В умовах диктатури пролетаріату соціалістичні перетворення приватного дрібнотоварного виробництва шляхом його кооперації (починаючи з нижчих, простіших форм кооперативів у сфері звернення і кінчаючи вищою формою — у сфері виробництва) складає суть кооперативного плану В. І. Леніна, конкретним втіленням якого в СРСР і ін. соціалістичних країнах була виробнича кооперація селян і ін. дрібних виробників (див. статті Колективізація сільського господарства . Кооперація селянських господарств ) .

  В СРСР розвиток До. п. в с. х. у різних формах — від машинних, семеноводчеських, товариств по спільній обробці землі (ТОЗов) до з.-х.(сільськогосподарський) артілі ( колгоспам ) — здійснювалося в умовах націоналізації землі .

  Особливість розвитку До. п. в с. х. у зарубіжних соціалістичних країнах (окрім МНР(Монгольська Народна Республіка), де земля була також націоналізована) — збереження дрібної приватної власності селян на землю. В процесі виробничої кооперації склалися 3 основних форми До. п. в с. х., усуспільнення засобів, що відрізняються мірою виробництва, а також способами розподілу продукції: 1-я — кооперативи по спільній обробці землі (при великій різноманітності ферм усередині); 2-я — розвиненіша форма — з суспільною власністю на основні засоби виробництва (за винятком землі) і розподілом доходів по земельних паях; 3-я — з повним усуспільненням землі і основних засобів виробництва (кооперативи типа колгоспів в СРСР). У кооперативах 1-ої форми земля обробляється спільно, а доходи розподіляються залежно від кількості і якості землі, що належить тому або іншому членові кооперативу. У кооперативах 2-ої форми основна частина доходів розподіляється по кількості і якості витраченої праці, а остання — залежно від кількості і якості зданої в кооператив землі. У кооперативах 3-ої форми всі доходи розподіляються лише по кількості і якості витраченої праці. У більшості соціалістичних країн завершений процес переходу до вищих формам До. п. в с. х. У НРБ(Народна Республіка Болгарія), СРР(Соціалістична Республіка Румунія), ЧССР(Чехословацька Соціалістична Республіка), МНР(Монгольська Народна Республіка), КНДР(Корейська Народно-демократична Республіка) затвердилися єдині форми виробничих кооперативів 3-ої форми; у ряді інших країн, зокрема в ГДР(Німецька Демократична Республіка), існують всі 3 форми, переважає 3-я; у ДРВ(Демократична Республіка В'єтнам) понад 50% складають кооперативи вищої форми. У Угорщині у ряді кооперативів ще зберігається розподіл частини доходу по земельних паях; поряд з кооперативами 2-ої форми, які займають пануюче положення в кооперативному секторі сільського господарства, є спеціалізовані кооперативи і виробничо-кооперативні групи (у з.-х.(сільськогосподарський) виробництв, кооперативах до 25% доходу, що йде на особистий вжиток, виділяється на оплату землі, в виробничо-кооперативних групах — до 50%).

  В більшості країн соціалізму виробничі кооперативи займають основне місце в з.-х.(сільськогосподарський) виробництві (см. таблиця. 1 ). У Польщі і Югославії основною формою організації з.-х.(сільськогосподарський) виробництва залишається дрібне індивідуальне селянське землеволодіння. Проте в ПНР(Польська Народна Республіка) отримали більший розвиток постачальницько-збутові, кредитові і ін. кооперативи, обслуговуючі з.-х.(сільськогосподарський) виробництво, яких припадає на частку більше 50% звороту роздрібної торгівлі, 75% збуту з.-х.(сільськогосподарський) продукції, ² / ₃ вартості послуг і продукції дрібного виробництва (дані на початок 70-х рр.).

Таблиця. 1. Питома вага сільськогосподарських виробничих кооперативів в сільському господарстві країн членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) (1970 %)

* Лише вищої (3-й) форми.

  Економічна характеристика розвитку До. п. в с. х. деяких соціалістичних країн приведена в таблиці 2.

Таблиця. 2. Основні показники, що характеризують виробничі кооперативи в сільському господарстві країн членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) (1970)

  До. п. в с. х. складаються з виробничих підрозділів (бригад, ділянок і т. д.), за якими закріплюються земля, машини, інвентар і інші засоби виробництва.

  Розвиток і вдосконалення До. п. в с. х. відбуваються не лише в процесі переходу від нижчих форм до вищих, але і на базі вищої форми кооперації. В ході кооперативного будівництва втрачаються багато меж, властивих До. п. в с. х. на раніших стадіях розвитку (звужується сфера натуральних стосунків в області розподілу, відмирає трудодень як форма обліку праці і міра розподіли і т. д.). Виникають нові процеси і явища, характерні для сучасного етапу розвитку кооперативів і їх економічних стосунків з державою. В кінці 60-х рр. в зарубіжних соціалістичних країнах прийнятий ряд заходів по розширенню господарської самостійності До. п. в с. х., покращувана система заготовок і матеріального стимулювання (введена і удосконалюється, наприклад, система економічного стимулювання, виконання і перевиконання планів продажу державі з.-х.(сільськогосподарський) продукції, розвивається система взаємовигідних економічних стосунків кооперативів з іншими секторами народного господарства і т. п.).

  Новими явищами в розвитку виробничих стосунків кооперативного

сектори, проявом тенденції підвищення рівня усуспільнення виробництва і праці в До. п. в с. х. є розвиток міжкооперативних і державно-кооперативних виробничих зв'язків, об'єднання кооперативних підприємств з переробною промисловістю і утворення аграрно-промислових об'єднань і аграрно-промислових комплексів, зростаюча участь в процесі виробництва і формування виробничих фондів До. п. в с. х. упредметненої в засобах виробництва праці працівників державного сектора.

  В більшості країн, що розвиваються, в сільському господарстві кооперативи головним чином охоплюють сферу звернення. Але з середини 60-х рр. у ряді країн (наприклад, в Індії, Індонезії, Бірмі, Алжірі, АРЕ) почали виникати і розвиватися До. п. в с. х. Вони займаються перш за все виробничим обслуговуванням селян і спільним проведенням з.-х.(сільськогосподарський) робіт, мають загальну власність на засоби виробництва. У Алжірі До. п. в с. х. в кінці 60-х рр. належало біля ¹ / ₃ оброблюваних земель. Значителен кооперативний сектор в сільському господарстві АРЕ і ряду ін. країн. У деяких з них До. п. в с. х. розвивається під прямою дією держави. Так, в АРЕ фелахи, що отримали від держави землю, вилучену у феодалів, або знов осв