Кооперативна власність, колективна власність окремих кооперативів, їх об'єднань. Соціальна природа До. с. обумовлена характером пануючих виробничих стосунків. До. с. виникає на певному рівні розвитку капіталістичного способу виробництва, з появою різних видів кооперативів (див. Кооперація ) . В умовах капіталізму До. с. — різновид колективної капіталістичної власності; джерелом її формування і розвитку є частнокапіталістічеськая власність на засоби виробництва.
В умовах соціалізму До. с. — різновид соціалістичної власності, однотипна з державною власністю, т. до. основана на усуспільненні основних засобів виробництва, виключає експлуатацію людини людиною, забезпечує плановий розвиток виробництва характеризується стосунками товариської співпраці і взаємодопомоги. До. с. відрізняється від державної власності меншою мірою усуспільнення: державна соціалістична власність є загальнонародною, До. с. — власністю даного кооперативу, даного колективу; своїми джерелами; довкола об'єктів власності; правовим режимом і обумовленими ними формами оплати праці. Способи виникнення До. с. різні: а) усуспільнення особами, вступаючими в кооперативи, засобів виробництва, розподілу і обміну, що належать ним; би) передача кооперативам різних видів майна соціалістичною державою; у) множення суспільного багатства кооперативів в процесі їх господарської діяльності в умовах розширеного соціалістичного відтворення; г) придбання кооперативом майна (наприклад, в результаті купівлі-продажу, дарування, спадкоємства і т. п.). Оскільки базою До. с. виробничих кооперативів в сільському господарстві (наприклад, колгоспів в СРСР) є основні засоби виробництва, то другорядні засоби виробництва можуть зберігатися в особистій власності сімей колгоспників (колгоспних дворів ) .
Розвиток До. с. в СРСР нерозривно пов'язано із здійсненням кооперативного плану В. І. Леніна . До 1934, коли в основному була завершена колективізація сільського господарства, в селі затвердилася До. с. на засоби виробництва і на вироблювану продукцію. Радянська держава впливає на колгоспи і ін. види кооперативів як соціалістичні підприємства. Стосунки До. с. складаються і розвиваються на базі і під визначальною дією державної соціалістичній власності. У межах До. с. розрізняються два самостійні види: власність колгоспів, власність інших кооперативних організацій (споживчою, житловою) і вища по мірі усуспільнення майна — міжкооперативна власність, що є надбанням декількох колгоспів або кооперативних організацій (див. Міжколгоспна власність ) . Широке поширення набула також загальна власність соціалістичної держави і колгоспів або ін. кооперативних організацій (див. Державно-колгоспні об'єднання ) .
Найбільша питома вага і соціально-економічне значення у всій До. с. СРСР має колгоспна власність, яка, поряд з державною землею, закріпленою за колгоспами у вічне і безкоштовне користування, є економічною основою колгоспів.
Суспільну власність колгоспів і ін. кооперативів складають їх виробничі, заготівельні і торгівельні підприємства, культурно-побутові установи, будівлі і споруди, трактори, комбайни, машини, транспортні засоби, робоча і продуктивна худоба, багатолітні насадження, посіви і ін. засобу виробництва, вироблювана продукція і інше відповідне цілям діяльності колгоспів і кооперативних організацій майно. До. с. розподіляється по фондах, що мають особливе цільове призначення. Наприклад, в колгоспах утворюються основні фонди, оборотні (основні і страхові посівні і фуражні фонди, грошовий фонд оборотних коштів), фонд гарантованої оплати праці колгоспників і спеціальні фонди: культурно-побутовий, соціального забезпечення і матеріальної допомоги колгоспникам, матеріального заохочення колгоспників і фахівців резервний. Законодавством, зокрема Зразковим статутом колгоспу, детально регламентується порядок освіти, відновлення, поповнення, збільшення і витрачання кожного фонду відповідно до його цільового господарського призначення (див. Виробничі фонди сільського господарства ) .
Зростання і зміцнення До. с., підвищення рівня її усуспільнення в результаті подальшого зростання і вдосконалення матеріально-технічної бази колгоспів і ін. кооперативів, розвитку міжкооперативних підприємств, організацій і їх об'єднань, а також міжкооперативних і державно-кооперативних виробничих зв'язків і т. п. — все це поступово зближуватиме До. с. із загальнонародною. Відповідно відбуватиметься і зближення правових режимів кооперативно-колгоспної і державної власності. У частковості, це виявляється в посиленні охорони До. с. і зближенні її з охороною державної власності. У разі, коли мають місце порушення права До. с., її охорона здійснюється кооперативно-правовими, цивільно-правовими, адміністративно-правовими і кримінально-правовими методами. Кооперативно-правовий метод охорони До. с. полягає в тому, що самі органи управління кооперативом приймають відповідні заходи дії дисциплінарного або матеріального порядку до тих своїм членам, які провинилися, порушують майнові інтереси кооперативу або що заподіюють майновий збиток.
Цивільно-правовий спосіб захисту До. с. полягає в праві кооперативу витребувати від організацій і осіб незаконно вилучене у нього майно, вимагати усунення порушень свого права власності, не пов'язаних з позбавленням володіння, в праві стягнення на користь кооперативу дебіторської заборгованості різних організацій і окремих осіб, так само як і в обов'язку організацій і осіб відшкодувати збиток, заподіяний майну кооперативу неправомірними діями.
У тому випадку, коли факт незаконного вилучення майна в кооперативу є безперечним, для відновлення порушеного права може бути застосований адміністративно-правовий спосіб захисту До. с., суть якого полягає у відновленні порушених прав кооперативу відносно того або іншого майна дорогою відміни вищестоящими органами незаконних актів і вирішень нижчестоячих органів, в покладанні на винних обов'язку повернути кооперативам вилучене у них порушуючи статут майно, а також в покаранні в адміністративному порядку осіб, винних в розбазарюванні кооперативного майна. По засобах кримінально-правової охорони і заходах покарання за посягання на До. с. Кримінальним кодексом РРФСР і УК(Кримінальний кодекс) інших союзних республік вона повністю прирівняна до державній соціалістичній власності.
Велика питома вага в До. с. СРСР займає власність споживчої кооперації, яка включає підприємства роздрібної торгівлі, громадського харчування, заготівельні пункти, овоче- і картофелехраніліща, підприємства по переробці з.-х.(сільськогосподарський) продуктів і т. п. (див. Кооперація споживча ) . Перспективним виглядом кооперації в СРСР є житлово-будівельна кооперація (див. Житлово-будівельний кооператив ) .
В більшості соціалістичних країн До. с. стала основою виробничих стосунків в селі. По своїй соціально-економічній природі вона не відрізняється від До. с. в СРСР. Розвитку і зміцненню До. с. в СРСР і ін. соціалістичних країнах властиві загальні закономірності, хоча і є деякі особливості, пов'язані перш за все з особливостями виникнення До. с. в цих країнах: будівництво соціалізму в селі більшості зарубіжних соціалістичних країн йшло шляхом виробничої кооперації селян і створення державних соціалістичних з.-х.(сільськогосподарський) підприємств при збереженні приватної трудової земельної власності (див. Кооперація селянських господарств ) . Досвід створення, зміцнення і розвитку До. с. в СРСР і ін. соціалістичних країнах робить великий вплив на розвиток кооперативного руху у всіх країнах. Особливе значення він має для країн, що розвиваються, стали на некапіталістичну дорогу, прогресивні уряди яких заохочують розвиток різних форм кооперації населення, особливо широких мас селянства.
Літ.: Маркс До., Капітал, т. 3, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 25, ч. 1; Енгельс Ф., Лист к А. Бебелю від 20—23 січня 1886 р., там же, т. 36; Ленін Ст І., Капіталізм в сільському господарстві, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 4; його ж, Про кооперацію, там же, т. 45; КПРС в резолюціях і вирішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК, 8 видавництво, ч. 1, М., 1970, с. 421, 425—26, 496; Торжество ленінського кооперативного плану. Матеріали III Всесоюзного з'їзду колгоспників, М., 1969; Програма КПРС, М., 1972; Матеріали XXIV з'їзду КПРС, М., 1971; Право колгоспної власності, під ред. Н. Д. Казанцева, М., 1961; Валовою Д. Ст, Розвиток міжколгоспних виробничих зв'язків, М., 1962; Сільськогосподарська кооперація в умовах капіталізму, М., 1963; Аграрно-селянське питання на сучасному етапі національно-визвольного руху в країнах Азії, Африки і Латинської Америки, [отв. ред. Ст А. Мартинов], М., 1965; Вейжер Ст Р., Колгоспних буд на сучасному етапі, [М.], 1966; Козир М. І., Майнові правовідносини колгоспів в СРСР, М., 1966; Логвіненко Ст До., Колгоспна власність і питання її розвитку при переході до комунізму, До., 1966; Мартковіч І. Б., Ськріпко Ст P., Житлово-будівельні кооперативи, 2 видавництва, М., 1967; Скіпетрів П. А., Усуспільнення праці і соціалістична власність, М., 1968; Стародубровськая Ст Н., Кооперативна власність в сільському господарстві соціалістичних країн, М., 1970; Держава, право, економіка, М., 1970, с. 247—267.
