Роздрібні ціни, ціни, по яких товари і послуги реалізуються населенню і іншим споживачам. Р. ц. при соціалізмі, планомірно впливаючи на попит, стимулюють виробництво товарів, виступають як один з чинників підвищення рівня реальних доходів трудящих (див. Реальні доходи населення ) .
В СРСР споживчі товари і послуги реалізуються головним чином по фіксованих державних Р. ц. Невелика частина з.-х.(сільськогосподарський) продукції продається за цінами, що складаються на колгоспному ринку під впливом попиту і пропозиції товарів, і за цінами комісійної торгівлі, що встановлюються споживчою кооперацією за домовленістю з виробниками.
Державні Р. ц. визначаються виходячи з суспільно-необхідних витрат праці на виробництво і реалізацію товарів. Основні елементи Р. ц.: витрачання виробництва і звернення товарів і прибуток виробничих підприємств і торгово-збутових організацій. Ціни на алкогольні напої, тютюнові вироби і деякі ін. товари включають також податок із звороту .
Загальний рівень Р. ц. і його зміни визначає Рада Міністрів СРСР. На новий вигляд товарів і послуг ціни встановлюються державними органами ціноутворення (стосовно рівня Р. ц, що склався. на аналогічні товари і послуги з врахуванням відмінностей в їх якості і споживчих властивостях): на основні непродовольчі товари — на єдиному для всієї країни рівні, на основні продовольчі товари, а також меблі, стекло, бензин і лісоматеріали — з диференціацією по поясах (див. Диференціювання цін ) . На деякі види товарів і послуг Р. ц. встановлюються республіканськими і місцевими органами ціноутворення. Якщо при цьому виникають необгрунтовані відмінності в цінах, то вони усуваються шляхом координації Р. ц., здійснюваною Державним комітетом цін при Раді Міністрів СРСР. На окремих з.-х.(сільськогосподарський) товари (картопля, овочі і ін.) встановлюються сезонні Р. ц. Споживчі товари застарілих фасонів і моделей або що частково втратили свою якість унаслідок тривалого зберігання і по інших причинах продаються за пониженими цінами. Р. ц. фіксуються в прейскурантах .
Політика Р. ц. Радянської держави підпорядкована інтересам розвитку соціалістичної економіки і підвищення рівня життя трудящих. У 1947—54 державних Р. ц. на товари народного вжитку щорік знижувалися. У подальші роки Радянська держава планомірно здійснює політику стабільності рівня державних Р. ц., зниження цін на окремі види товарів у міру накопичення товарних ресурсів в умовах безперервного збільшення грошових доходів населення через оплату по праці і суспільні фонди вжитку (див. таблиці.).
Індекси державних роздрібних цін в СРСР (у % до середньорічних цін 1950)
1965
1970
1974
Всі товари
75
75
75
Продовольчі товари
у тому числі:
м'ясо і птиця
масло тварина
цукор
хліб і хлібобулочні вироби
75
85
83
75
59
75
85
83
73
59
76
85
83
73
59
Непродовольчі товари
у тому числі:
бавовняні тканини
шерстяні тканини і хустки
трикотажні вироби
шкіряне взуття
годинник наручний
76
70
85
87
82
45
75
68
83
86
81
46
74
68
83
83
81
46
В зарубіжних соціалістичних країнах поряд із загальними закономірностями формування і динаміки Р. ц. існують особливості організації і методології планерування цін. На основі узагальнення колективного досвіду країни — члени СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) розробляють заходи щодо зближення методології внутрішнього ціноутворення.
При капіталізмі Р. ц. схильні до стихійних коливань під впливом зміни кон'юнктури ринку, співвідношення попиту і пропозиції. В умовах державно-монополістичного капіталізму вони використовуються як інструмент перерозподілу національного доходу на користь монополій. Розрізняють декілька видів Р. ц. Ціни, встановлені державою, охоплюють обмежену номенклатуру товарів. Фіксовані і рекомендовані ціни, рівень яких визначається промисловими монополіями, грають важливу роль в здійсненні ними контролю над збутом товарів масового виробництва. Це, як правило, монопольні ціни, що забезпечують здобуття монопольного прибутку. Ціни з вільною калькуляцією складаються залежно від співвідношення попиту і пропозиції. Їх структура: оптова ціна, сплачувана роздрібними торгівельними підприємствами оптовим фірмам, плюс торгівельна накидка.
З кінця 60-х рр. в капіталістичних країнах спостерігається інфляційне зростання Р. ц., що особливо посилився в 70-і рр., негативно що позначається на реальних доходах трудящих. У 1950—74 приріст індексу споживчих цін склав в США 105%, у Великобританії 230%, у Франції 250%; у Японії він досяг 304%, причому переважна частина цього приросту доводиться на 70-і рр.
